Предложения в рабочую группу «Технологическая модернизация экономики и развитие инфраструктуры»

18 августа 2010 года | Рубрика: Документы Комитета по экономическим реформам

Робоча група «Технологічна

модернізація економіки і

розвиток інфраструктури»

Регіональний комітет з економічних реформ Автономної Республіки Крим надає пропозиції до загальнодержавної Програми економічних реформ.

СПРОЩЕННЯ ПРОЦЕДУР ВІДВЕДЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ

ДІЛЯНОК В БУДІВНИЦТВІ

1. Викладення проблеми /формулювання основного завдання.

Проектом програми економічних реформ на 2010-2014 роки, розробленої Національним комітетом з економічних реформ, передбачено спрощення процедур видачі документів дозвільного характеру та скорочення кількості видів діяльності і робіт, що вимагають одержання дозволів.

Зокрема, розділом «Поліпшення бізнес-клімату й залучення інвестицій» передбачено законодавчо затвердити вичерпний перелік документів дозвільного характеру та максимально скорочувати його у подальшому. Також передбачено зменшення переліку документів, що подаються для одержання дозволів.

Окремо заплановано спрощення дозвільної системи в будівництві шляхом кодифікації будівельного законодавства в Містобудівному кодексі, скорочення кількості та строків оформлення дозвільних документів, необхідних для початку будівельно-монтажних робіт, та спрощення процедури відведення земельних ділянок для будівництва.

Разом з тим, проектом програми не визначено практичні можливості та шляхи реалізації зазначених заходів.

Відповідно до чинного законодавства обов’язковою умовою для початку будівництва об’єктів містобудування є наявність розробленого проекту відведення земельної ділянки. Термін його розроблення в деяких випадках у 1,5-2 рази перевищує нормативний термін будівництва житлового будинку, що перешкоджає залученню коштів інвесторів, ускладнює дозвільні процедури та не дозволяє своєчасно приступати до виконання будівельних робіт.

При цьому більшість підприємств-забудовників, які здійснюють будівництво багатоквартирних житлових будинків, на відміну від забудовників індивідуальних житлових будинків, об’єктів торгівлі, соціально-побутового обслуговування та іншого призначення, після введення їх в експлуатацію передають побудовані будинки на баланс експлуатуючим організаціям. Таким чином, розроблення проектів відведення земельних ділянок виконується будівельними організаціями, які здійснюють будівництво багатоквартирних житлових будинків, виключно з метою отримання дозвільних документів. В той же час, наявність розроблених проектів відведення земельних ділянок необхідна експлуатуючим організаціям як балансоутримувачам об’єктів.

З огляду на вищевикладене, з метою спрощення дозвільно-погоджувальних процедур у сфері будівництва житла та створення сприятливих умов для нарощування обсягів житлового будівництва пропонуємо шляхом внесення змін до статей 28-1 та 29 Закону України «Про планування і забудову територій» звільнити забудовників, які здійснюють будівництво багатоквартирного житла, від розроблення проектів відведення земельних ділянок та зобов’язати забезпечувати розроблення таких проектів експлуатуючі організації як балансоутримувачів будинків після їх введення в експлуатацію.

Такого ж спрощення вимагає процедура відведення ділянок під лінійні інженерні споруди.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу.

Основна мета запропонованої реформи полягає у створенні сприятливих умов для залучення коштів інвесторів в будівельну галузь, спрощенні дозвільно-погоджувальних процедур та своєчасного початку будівельно-монтажних робіт.

3. Принципи і механізми реформи.

Основні принципи запропонованої реформи:

1. Зниження адміністративних бар’єрів для бізнесу.

2. Недискримінаційний розвиток всіх форм власності;

3. Створення сприятливих умов для розвитку житлового будівництва та підвищення забезпеченості населення житлом.

4. Розвиток інженерної інфраструктури.

Реалізація реформи передбачає законодавче звільнення забудовників, які здійснюють будівництво багатоквартирного житла та лінійних інженерних споруд, від розроблення проектів відведення земельних ділянок, та зобов’язання забезпечувати розроблення таких проектів експлуатуючі організації після введення об’єктів в експлуатацію.

4. Необхідні кроки /рекомендації.

внесення відповідних змін та доповнень до законів України «Про планування і забудову територій», «Про основи містобудування» та відповідні підзаконні нормативно-правові акти.

Питання щодо погодження місцерозташування багатоквартирних житлових будинків та лінійних інженерних споруд, виконання проектно-вишукувальних робіт, добросусідства та сплати орендної плати пропонуємо вирішувати на підставі плану земельної ділянки як невід’ємної частини договору оренди та її експертної грошової оцінки.

5. Необхідні ресурси

Запропонована реформа потребує відповідного нормативно-правового та організаційного забезпечення.

___________________________________________________________________________________________________

Робоча група «Технологічна

модернізація економіки і

розвиток інфраструктури»

РЕФОРМИ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

1. Викладення проблеми /формулювання основного завдання.

У житлово-комунальному господарстві Автономної Республіки Крим загострилося безліч проблем.

Стан житлового фонду має прогресуючу тенденцію до росту його фізичного зношення.

Протягом останніх років обсяги виконання капітального ремонту житлового фонду склалися на рівні 8-12% від нормативних.

Кожний третій житловий будинок вимагає капітального ремонту.

Основна частина виробничих потужностей водопровідно-каналізаційної системи побудована в період 1960-1980 років, має велике фізичне зношення і вимагає реконструкції.

Технічний стан основного і допоміжного устаткування джерел теплопостачання також має велике фізичне зношення. Терміни експлуатації 45% котелень перевищують 25 років. У них продовжують експлуатуватися 495 морально й фізично зношених котлів з низьким КПД.

Технічний стан рухомого складу КРПП «Кримтролейбус» вимагає відновлення. Із загальної кількості пасажирських тролейбусів 98% мають наднормативний строк експлуатації.

Весь рухомий склад Евпаторійського трамвайного управління досяг наднормативного строку експлуатації, 80% довжини трамвайного шляху вимагає ремонту.

Стан об’єктів благоустрою й рівень їхнього змісту не повною мірою задовольняє потреби населення.

Велика кількість вулиць і штучних споруджень не відповідають нормативним умовам їхньої експлуатації.

Полігони і смітники твердих побутових відходів стають найбільшими забруднювачами навколишнього середовища.

Фінансовий стан підприємств житлово-комунального господарства не дозволяє забезпечити якісне надання послуг, поліпшити за рахунок власних коштів інвестиційну діяльність, спрямовану на капітальний ремонт і реконструкцію основних фондів, розвиток і відновлення інфраструктури міст і населених пунктів.

Аналіз факторів, що спричинили проблему:

1. Незадовільним є фінансовий стан підприємств, обумовлений заборгованістю за надані житлово-комунальні послуги.

2. Невирішеними залишаються питання фінансування не тільки розвитку, відновлення, модернізації, але й змісту діючих потужностей водопостачання, водовідведення, теплопостачання, міського електротранспорту, інженерних споруджень, об’єктів житлового фонду, зовнішнього благоустрою міст і селищ.

3. Стримує розвиток житлово-комунального господарства невідповідність структур і систем управління підприємствами умовам їхньої інтеграції у ринкову економіку.

4. Соціальна залежність підприємств і організацій галузі, їх незадовільний фінансовий стан визначає на нинішньому етапі невисокий рівень якості житлово-комунального забезпечення.

5. Монополізм комунальних підприємств, неврегульованість правових механізмів їхньої відповідальності за кількість і якість послуг не дозволяють ефективно захищати інтереси споживачів.

Основні завдання, які необхідно вирішити:

1. Формування державної житлової політики, створення розвинутого конкурентного середовища на ринку обслуговування житла, створення ефективного власника житла.

2. Забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства.

3. Технічне переоснащення житлово-комунального господарства, запровадження енергоефективних технологій та обладнання.

4. Забезпечення населення якісною питною водою.

5. Скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва (надання) житлово-комунальних послуг.

6. Запровадження ефективного фінансування галузі, залучення інвестицій та співпраця з міжнародними фінансовими установами, донорськими організаціями.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу.

1. Створення системи ефективного управління житлом та підприємствами житлово-комунального господарства, розвиток системи державного регулювання природних монополій у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг:

- збільшити частку загальної площі багатоквартирного житлового фонду, що обслуговується об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків або іншими формами самоорганізації населення, до 70%. Передбачається передати на обслуговування об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків
11 550 тис.м² житлового фонду.

2. Поглиблення демонополізації житлово-комунального господарства та потенційно конкурентних ринків житлово-комунальних послуг:

- запровадити інститут управителів житлового фонду з метою передачі до 2014 року у їх управління до 68% житлового фонду;

- зменшити частку загальної площі багатоквартирного житлового фонду, що перебуває в управлінні комунальних підприємств до 32%.

3. Забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства. Довести рентабельність підприємств тепло-, водо- забезпечення та водовідведення до рівня не нижче 7 %.

4. Технічне переоснащення житлово-комунального господарства:

- забезпечити зниження частки ветхих та аварійних об’єктів житлового фонду до 0,2%;

- забезпечити зниження частки ветхих та аварійних мереж водопостачання і теплопостачання у загальній протяжності мереж відповідно до 25 та 15 %;

- забезпечити зниження частки пасажирського рухомого складу строком експлуатації, що перевищує нормативний, до 20%;

- оснастити до 2014 року будинковими приладами обліку теплової енергії 70 відсотки наявного житлового фонду, будинковими приладами обліку води – 50 відсотки житлового фонду;

- зменшити витрати умовного палива на відпуск тепла до 159,5 кг у.п./Гкал;

зменшити питомі витрати електроенергії на 1 куб. м поданої води до 0,76 кВт.год/куб. м та на очищення і транспортування 1 куб. м стічних вод до 0,65 кВт.год/куб. м;

- здійснити реконструкцію вулиць райцентрів та малих міст, здійснити переоснащення мереж зовнішнього освітлення вулиць та малих міст.

Відповідно до Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства пріоритетним завданням є здійснення заходів щодо сприяння у розробці і реалізації інвестиційних та пілотних проектів і залучення позабюджетних джерел для їх фінансування.

3. Принципи і механізми реформи.

Державна політика реформування житлово-комунального господарства базується на таких основних принципах:

- спільна відповідальність держави та органів місцевого самоврядування за якісне виконання програми, забезпечення населення житлово-комунальними послугами відповідно до державних соціальних стандартів та ефективність сфери житлово-комунального господарства в цілому;

- формування та дотримання державних соціальних стандартів ( норм і нормативів) у сфері житлового фонду та житлово-комунального обслуговування;

- створення умов для прозорого та незалежного державного регулювання у сфері житлово-комунальних послуг, захисту справ споживачів і налагодження зв’язку з суспільством;

- створення рівних умов для всіх суб’єктів господарювання і споживачів на ринку житла та житлово-комунальних послуг, забезпечення рівних умов для всіх інвесторів;

- технічне переоснащення галузі на основі широкого застосування вітчизняних і зарубіжних науково-технічних досягнень, зокрема енерго- та ресурсозбереженні, впровадження екологічно чистих технологій.

4. Необхідні кроки /рекомендації.

Необхідно вирішити питання щодо нормативно-правового забезпечення виконання завдань, які передбачають необхідність системного підходу щодо правового регулювання в сфері житлової політики і житлово-комунальних послуг.

Основними законодавчими актами, які потребують розробки і затвердження є:

- проект Житлового кодексу України;

- проект закону про державне регулювання в сфері ЖКГ;

- проект закону про централізоване водопостачання і водовідведення, внесення змін до Закону України «Про питну воду і питне водо- забезпечення», «Про Загальнодержавну програму «Питна вода України» на 2006-2020 рр.»;

- внесення змін до Закону України «Про теплопостачання»;

- проект Закону України «Про основи державної житлової політики»;

- внесення змін до Закону України «Про об’єднання власників багатоквартирних житлових будинків»;

- проект Закону України «Про особливості передачі в аренду або концесію об’єктів тепло-, водопостачання, водовідведення»;

- проект Закону України «Про акціонування (приватизацію) підприємств, які здійснюють діяльність на ринку житлово-комунальних послуг;

- проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо питань економічного стимулювання енергозбереження на підприємствах ЖКГ».

5. Необхідні ресурси

Прогнозний обсяг фінансового забезпечення виконання завдань на період 2010-2014 років становить 2371, млн.грн.

В тому числі:

- Державний бюджет України – 1242,7 млн.грн.;

- бюджет Автономної Республіки Крим – 250,8 млн.грн.;

- місцеві бюджети – 377,3 млн.грн.;

- інші джерела (кредитні ресурси, кошти інвесторів, міжнародна фінансова допомога, власні кошти підприємств і населення) – 500,3 млн.грн.

___________________________________________________________________________________________________

Робоча група «Технологічна

модернізація економіки і

розвиток інфраструктури»

РЕФОРМУВАННЯ СЕКТОРУ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІЙ

1. Викладення проблеми /формулювання основного завдання.

Проектом програми економічних реформ на 2010-2014 роки, розробленої Національним комітетом з економічних реформ, передбачено реформування природних монополій виключно в контексті регулювання тарифів та житлово-комунального господарства. Разом з тим, проектом програми не враховано необхідність реформування системи взаємовідносин природних монополій (підприємств-постачальників ресурсів електроенергії, природного газу, послуг водо-, теплопостачання та водовідведення) із будівельними організаціями та індивідуальними забудовниками.

Практика застосування діючого законодавства в галузі інженерного забезпечення об’єктів містобудування стримує розвиток будівельної галузі, нарощування обсягів введення в експлуатацію житла та будівельно-монтажних робіт.

Відповідно до Порядку надання вихідних даних для проектування об’єктів містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №489, у технічних умовах, що видаються юридичними особами, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або забезпечують їх експлуатацію, обов’язково передбачаються виключно ті роботи і в тих обсягах, що необхідні для здійснення інженерного забезпечення проектованого об’єкта. Разом з тим, поширена практика видачі забудовникам завищених технічних умов з інженерного забезпечення об’єктів містобудування призводить до збільшення вартості будівництва об’єктів житлового, соціального, культурно-побутового призначення та уповільнення темпів будівництва.

Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», що набрав чинності з 14.01.2009, передбачено заходи щодо зменшення фінансових навантажень на забудовників, однак відсутність відповідних підзаконних актів не дозволяє забезпечити практичну реалізацію ключових норм закону. Зокрема, Кабінетом Міністрів України не затверджено порядок відшкодування забудовникам витрат на будівництво (реконструкцію) додаткових інженерних мереж, побудованих згідно із технічними умовами, виданими суб’єктами природних монополій. Неврегульованість цього питання перетворює забудовників у безоплатних інвесторів суб’єктів природних монополій, у т.ч. господарських товариств, що суперечить елементарним вимогам та принципам інвестування в умовах ринкової економіки.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу.

Основна мета запропонованої реформи сектору природних монополій полягає у створенні сприятливих умов для здешевлення вартості будівництва 1 м² житла та запровадженні справедливих ринкових принципів в систему взаємовідносин між забудовниками та суб’єктами природних монополій.

Видатки забудовників, обумовлені будівництвом (реконструкцією) додаткових інженерних мереж (об’єктів) згідно із виданими технічними умовами, пайовою участю в створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури (розмір якої встановлюється органами місцевого самоврядування), передачею частини загальної площі збудованого житла в комунальну власність та дольовою участю в будівництві та реконструкції інженерних мереж та споруд (розмір якої встановлюється суб’єктами природних монополій) підвищує вартість будівництва житлових об’єктів орієнтовно на 20-30%.

3. Принципи і механізми реформи.

Основні принципи запропонованої реформи:

1. Недискримінаційний розвиток всіх форм власності;

2. Розвиток інженерної інфраструктури;

3. Створення сприятливих умов для стабілізації рівня цін на житло та підвищення забезпеченості населення житлом.

4. Зниження фінансових навантажень на забудовників.

Реалізація реформи полягає в законодавчому врегулюванні наступних механізмів:

1. Форми відшкодування видатків забудовників на будівництво (реконструкцію) додаткових інженерних мереж (об’єктів) згідно із технічними умовами, виданими підприємствами-постачальниками ресурсів електроенергії, природного газу, послуг водо-, теплопостачання та водовідведення: грошова компенсація, надання корпоративних прав, викуп побудованих мереж (об’єктів) в розстрочку, надання пільг тощо.

2. Порядку відшкодування видатків забудовників на будівництво (реконструкцію) додаткових інженерних мереж (об’єктів) згідно із технічними умовами, виданими підприємствами-постачальниками ресурсів електроенергії, природного газу, послуг водо-, теплопостачання та водовідведення.

3. Порядку передачі на баланс підприємств-постачальників ресурсів електроенергії, природного газу, послуг водо-, теплопостачання та водовідведення інженерних мереж (об’єктів), побудованих силами або за рахунок забудовників відповідно до виданих технічних умов з інженерного забезпечення об’єктів.

4. Необхідні кроки /рекомендації.

4.1. Прийняття постанови Кабінету Міністрів України про затвердження порядку відшкодування видатків забудовників на будівництво (реконструкцію) додаткових інженерних мереж (об’єктів) згідно із технічними умовами, виданими підприємствами-постачальниками ресурсів електроенергії, природного газу, послуг водо-, теплопостачання та водовідведення.

4.2. Нормативно-правове врегулювання питання звільнення забудовників від дольової участі в будівництві та реконструкції інженерних мереж та споруд, розмір якої встановлюється суб’єктами природних монополій.

5. Необхідні ресурси

Запропонована реформа потребує відповідного нормативно-правового та організаційного забезпечення.

__________________________________________________________________________________________

Робоча група «Технологічна

модернізація економіки і

розвиток інфраструктури»

ВПРОВАДЖЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І

ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ

1. Виклад проблем /формулювання основного завдання

На сьогоднішній день в Автономній Республіки Крим відсутні, сприятливі умови для використання енергоефективних технологій і відновлюваних джерел енергії у вигляді конкретного економічного механізму.

Проблема забезпечення енергоресурсами Автономної Республіки Крим визначаються специфічними для регіону чинниками, основними з яких є:

виснаження запасів і збільшення вартості здобичі традиційних ПЕР;

проблеми з постачанням енергоресурсів і диверсифікацією джерел постачання;

негативний вплив функціонування традиційної енергетики на навколишнє середовище;

низькі темпи нарощування об’ємів виробництва енергії за рахунок відновлюваних джерел енергії.

Це створює загрозу національній безпеці України, конкурентоспроможності вітчизняних товарів та послуг.

Специфіка географічного положення Автономної Республіки Крим зумовлює залежність економіки півострова від постачання енергоресурсів з материка.

Одним з основних показників рівня розвитку економіки регіону є енергоємність валового регіонального продукту (далі – ВРП). Проблема високої енергоємності ВРП Автономної Республіки Крим має як регіональний, так і загальнодержавний характер, оскільки впливає на рівень собівартості продукції та її конкурентоспроможність.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу

Основні стратегічні напрямки підвищення енергоефективності та реалізації потенціалу енергозбереження Автономної Республіки Крим передбачають створення чітких економічних механізмів, які сприяють підвищенню енергоефективності та енергозбереженню, а також підвищенню рівня впровадження ВДЕ. Основним показником реформи є економія ПЕР. Яка повинна скласти до 200 тис. т у. п. на рік що складає до 4,7 % економії ПЕР від об’єму споживання.

3. Принципи і механізм реформи

Прискорена реалізація програм енергоефективності та енергозбереження.

Збільшення власних інвестиційних ресурсів для реалізації інвестиційних проектів.

Розвиток регіонів, підвищення їх економічної самостійності.

4. Необхідні кроки / рекомендації

Внести зміни і доповнення до Бюджетного Кодексу України де окремим рядком передбачати засоби на енергозбереження та використання відновлюваних джерел енергії :

- доповнити статтю 29 Бюджетного кодексу України п.5 наступним змістом:

«50 відсотків надходження збору за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів (енергетичний збір)»;

- доповнити пункт 1 ст. 66 Бюджетного кодексу України підпунктом 4 наступного змісту:

«50 відсотків надходження збору за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів (енергетичний збір)».

За рахунок цих коштів планується сформувати регіональний фонд енергозбереження. Сьогодні ці кошти надходять до держбюджету.

5. Необхідні ресурси

Не потребує.

________________________________________________________________________________________

Робоча група «Технологічна

модернізація економіки і

розвиток інфраструктури»

ВРЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕДУРИ ПРИЙОМУ-ПЕРЕДАЧІ ОБ’ЄКТІВ ПЕК

НА БАЛАНС СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ПІДПРИЄМСТВ, ПОБУДОВАНИХ ЗА РАХУНОК КОШТІВ БЮДЖЕТІВ ВСІХ РІВНІВ ТА ІНШИХ ДЖЕРЕЛ

1. Виклад проблеми/формування основного завдання

- значна частина об’єктів газопостачання та електропостачання, побудована за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим, субвенцій з державного бюджету і населення в установленому порядку власниками не передана в експлуатацію спеціалізованим підприємствам.

- відсутність порядку щодо регулювання процедури прийому-передачі об’єктів ПЕК;

- об’єкти закінченого будівництва введені в експлуатацію, але у зв’язку з тим, що підприємства-замовники не обслуговують дану категорію об’єктів, більшість з них знаходяться в незадовільному технічному стані та без належної експлуатації;

- прийняти нормативно-правовий акт, що визначить порядок процедури прийому-передачі об’єктів ПЕК.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу

- забезпечить скорочення витрат та фінансового навантаження на бюджети всіх рівнів;

- дасть можливість спеціалізованим підприємствам закладати щорічні витрати на технічне обслуговування та експлуатацію об’єктів ПЕК, понизить рівень технологічних втрат, підвищить безпеку функціонування.

3. Принципи і механізми реформи

- гарантоване, стабільне та надійне забезпечення споживачів, включаючи населення, енергоносіями від об’єктів ПЕК (енергоносіїв, що знаходяться в транзиті постачань);

- створення умов для спеціалізованих підприємств ТЕК в частині прийняття на свій баланс об’єктів інженерних мереж для забезпечення технічного обслуговування та безпечної експлуатації.

4. Необхідні кроки/рекомендації

- Кабінету Міністрів України прискорити розробку та прийняття Порядку передачі функцій управління об’єктами державної власності суб’єктам господарювання (стаття 6 Закону України «Щодо управління об’єктами державної власності») та Порядку передачі об’єктів, будівництво яких проведено за рахунок або силами замовників (власників), в державну власність і на баланс підприємств електроенергетики та трубопровідного транспорту (стаття 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» та стаття 18 Закону України «Про електроенергетику»).

5. Необхідні ресурси

Необхідність в залученні ресурсів відсутня.

__________________________________________________________________________________________

Робоча група «Технологічна

модернізація економіки і

розвиток інфраструктури»

ПРИСКОРЕННЯ ТЕРМІНІВ МОДЕРНІЗАЦІЇ ТА НОВОГО БУДІВНИЦТВА МАГІСТРАЛЬНИХ ГАЗОПРОВОДІВ І ВИСОКОВОЛЬТНИХ ЕЛЕКТРИЧНИХ МЕРЕЖ

1. Виклад проблеми / формулювання основного завдання

В умовах обмеженого фінансування стримуючим чинником прискорення термінів будівництва лінійних об’єктів газифікації і електропостачання в Автономній Республіці Крим є неврегульованість питання відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва на земельних ділянках, які виділяються замовникам на період будівництва (розрахункова величина відшкодування складає до 15% кошторисної вартості будівництва об’єктів). Визначені статтею 208 Земельного кодексу України і пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1279 «Про розмір і Порядок визначення сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» переліки випадків звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва нетотожні і трактуються контролюючими органами неоднозначно.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу

Прискорена реалізація інвестиційних програм реконструкції і розвитку об’єктів паливно-енергетичного комплексу.

Збільшення власних інвестиційних ресурсів для реалізації інвестиційних проектів

Розвиток регіонів, підвищення їх економічної самостійності.

3. Принципи і механізми реформи

Надання сприятливих умов для інвестиційної діяльності підприємств ПЕК.

4. Необхідні кроки / рекомендації

Внести доповнення до статті 208 Земельного кодексу України і пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1279 «Про розмір і Порядок визначення сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» в частині звільнення будівництва державних об’єктів газотранспортної системи і ліній електропередач від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва за умови повернення земельних ділянок в придатному стані для подальшого використання.

5. Необхідні ресурси:

Необхідність в залученні ресурсів відсутня.

_________________________________________________________________________________________________

Робоча група «Технологічна

модернізація економіки і

розвиток інфраструктури»

НАРОЩУВАННЯ ОБСЯГІВ ВИДОБУВАННЯ ВУГЛЕВОДНІВ

1. Виклад проблеми / формулювання основного завдання

Потреба споживачів Криму в природному газі забезпечується за рахунок власного видобутку, в основному з морських родовищ, на рівні не більше 70 %.

Для реалізації планів прискореного освоєння нових нафтогазоносних площ Чорного і Азовського морів, де собівартість видобування в 1,7 рази вище за аналогічні витрати на суші, ДАТ «Чорноморнафтогаз» потрібне надання цільової державної підтримки, зокрема шляхом надання податкових преференцій.

У Російській Федерації, Туреччині, Румунії в даний час національними компаніями із залученням інвесторів проводяться інтенсивні геологорозвідувальні роботи на глибоководному шельфі Чорного моря для забезпечення в найближчій перспективі видобування тут вуглеводневої сировини.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу

Забезпечення видобування природного газу до 2015 року в об’ємі до 2,0 млн.м³.

Збільшення власних інвестиційних ресурсів ДАТ «Чорноморнафтогаз» для реалізації проектів з нарощування об’ємів видобування вуглеводневої сировини.

Розвиток регіонів, підвищення їх економічної самостійності.

3. Принципи і механізм реформи

Надання податкових пільг для вітчизняних компаній із видобування вуглеводневої сировини.

Розширення спільної діяльності з іноземними інвесторами.

4. Необхідні кроки / рекомендації

Внесення змін до чинного законодавства – введення в дію Закону України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат», який передбачає податкові преференції для морського нафтогазовидобування (дія закону щорічно з 2004 року припинялася, зокрема останнім Законом України № 309 від 03.06.2008 – до 1 січня 2010 року).

Статтею 11 вищезгаданого закону від оподаткування рентними платежами за нафту, природний газ і газовий конденсат звільняються об’єми нафти, природного газу і газового конденсату, здобуті в межах територіальних вод і виняткової (морської) економічної зони України.

5. Необхідні ресурси:

Необхідність в залученні ресурсів відсутня.
___________________________________________________________________________________________________

Робоча група «Технологічна

модернізація економіки і

розвиток інфраструктури»

ОСВОЄННЯ ВУГЛЕВОДНЕВОЇ СИРОВИНИ УКРАЇНСЬКОГО СЕКТОРУ

ЧОРНОГО ТА АЗОВСЬКОГО МОРІВ

1.Виклад проблеми/формування основного завдання

Сьогодні одним кроків щодо зміцнення енергетичної незалежності України є збільшення видобутку нафти і природного газу, що передбачено Енергетичною стратегією України на період до 2030 року. Одним з найперспективніших в цьому відношенні регіонів є морська акваторія України.

Стримуючим чинником освоєння морських вуглеводневих родовищ є відсутність Державної цільової програми освоєння вуглеводневої сировини українського сектору Чорного та Азовського морів, в якій повинні бути чітко визначені об’єми, види і напрями робіт, механізми їх проведення і фінансування. Необхідно розмежувати вуглеводні ресурси по глибинах, як це здійснено в більшості країн світу, де мілководі родовища (до 300 м) знаходяться під контролем державних компаній (норвезьких, російських, венесуельських, арабських, китайських). Зоною діяльності транснаціональних корпорацій, що володіють сучасними технологіями видобутку нафти і газу, визначити освоєння ресурсів на великих глибинах.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу

Забезпечення енергетичної безпеки країни.

Нарощування ресурсної бази.

Збільшення власних інвестиційних ресурсів вітчизняних нафтогазових підприємств.

Розширення спільної діяльності з іноземними інвесторами.

Залучення іноземних інвестицій на освоєння родовищ глибоководної частини Чорного моря.

3. Принципи і механізми реформі

Необхідно створити умови, спрямовані на підвищення інвестиційної спроможності вітчизняних нафтогазовидобувних підприємств та залучення іноземних стратегічних інвесторів.

4. Необхідні кроки/рекомендації

Кабінету Міністрів України прискорити розробку та прийняття Державної програми освоєння вуглеводневих ресурсів українського сектору Чорного та Азовського морів.

5. Необхідні ресурси:

Необхідність в залученні ресурсів відсутня.

________________________________________________________________________________________________

Робоча група «Технологічна

модернізація економіки і

розвиток інфраструктури»

СТВОРЕННЯ ІНДУСТРІАЛЬНИХ (ПРОМИСЛОВИХ) ПАРКІВ

1.Виклад проблеми/формування основного завдання

Найбільша доцільність створення нової інноваційної структури існує в застійних (депресивних) районах з недорозвиненою інфраструктурою, що найбільше страждають від безробіття, наслідків глобальної фінансово-економічної кризи. Надаючи таким районам особливий статус, необхідно створити умови, яки б максимально стимулювали розвиток наявних виробництв, інтегрованих у внутрішній ринок, а також забезпечували додаткові робочі місця.

Індустріальний (промисловий) парк – спеціальна територія площею від декількох гектарів до декількох сотень гектарів у межах однієї територіально-адміністративної одиниці, виділена для промислового розвитку, що має розвинену інфраструктуру та забезпечує контроль виробництва і впливу на навколишнє середовище.

Індустріальні (промислові) парки:

- надають у межах своєї території необхідні для організації виробничого процесу комунікації та виробничі, складські й офісні приміщення;

- мають продуману ефективну систему під’їзних колій, місць стоянки, зон навантаження-розвантаження, контрольно-пропускних зон;

- надають різноманітні види послуг учасникам індустріального парку;

- забезпечені державною підтримкою розвитку.

Важливе значення мають: близькість основних транспортних коридорів (морські порти та аеропорти, автомагістралі, залізниця, трубопроводи); наявність, професійний рівень і вартість робочої сили; наявність необхідних комунікацій.

В Автономній Республіці Крим розроблено Концепцію створення та функціонування індустріальних (промислових) парків, відповідно до якої виконується реалізація трьох пілотних проектів щодо створенню Щолкінського індустріального парку (прогнозна вартість проекту – 647,6 млн. грн.), Промислово-логістичного парку «Новий Крим» у місті Джанкої (прогнозна вартість проекту – 200,0 млн. грн.) і Бахчисарайського районного промислового парку (прогнозна вартість проекту – 202,0 млн. грн.).

Промислові комплекси, що сполучають складські, виробничі, офісні та соціально-побутові приміщення, досить поширені у світі – тільки в Німеччині функціонують понад 200 парків, у США – понад 400. Останні десятиліття техно- і індустріальні парки активно розвивалися в країнах азіатського регіону, Східної Європи й у Прибалтиці.

В Україні, крім Криму, створення промислових парків здійснюється в Київській, Львівській, Одеській і Харківській областях.

Основним завданням на даному етапі є максимальне сприяння реалізації цих проектів, допомога в рішенні питань із вибором й оформленням земельних ділянок, пошук стратегічного інвестора.

2. Стратегічні цілі реалізації заходу

Створення цих структур, що є серйозним інструментом залучення інвестицій, будуть сприяти втягуванню в задіяний регіон потужних підприємств, передових технологій, створення сприятливих умов для розвитку середнього й малого бізнесу, що у перспективі дасть нові робочі місця й значні надходження в бюджети.

Результатами стануть:

- залучення в економіку республіки понад 1 млрд.грн. інвестиції, у тому числі іноземних,

- економічний ріст регіонів,

- підвищення інвестиційної активності, ріст інноваційного потенціалу;

- ріст надходжень у бюджет;

- створення понад 10 тисяч нових робочих місць у слаборозвинені (у тому числі депресивних) регіонах і збільшення рівня заробітної плати.

3. Основні принципи й механізми реалізації заходу

- введення на території індустріальних (промислових) парків особливого режиму інвестиційної діяльності,

- можливе впровадження спеціальних митних зон,

- введення дворічного податкового кредиту по податку на прибуток, насамперед, для інвесторів, що працюють у депресивних територіях,

- для великих інвестиційних проектів, здатних істотно розвивати місцеву економіку – можливість одержання додаткових пільгових умов.

4. Необхідні рекомендації

- прискорення прийняття Закону України «Про індустріальні (промислових) парки», що буде регулювати спеціальний правовий режим їхньої діяльності через механізм здійснення державної підтримки й преференцій (проект закону розроблений Кабінетом Міністрів України ще в 2007 році),

- якнайшвидше прийняття Закону України «Про Автономну Республіку Крим».

5. Необхідні ресурси

Кошти Державного бюджету України – 37 млн. грн.;

Кошти бюджету Автономної Республіки Крим – 1 млн. грн.;

Інвестиційні ресурси – 1 млрд. грн.

________________________________________________________________________________________________

Робоча група «Технологічна

модернізація економіки і

розвиток інфраструктури»

ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ЗАХИСТУ ВІТЧИЗНЯНОГО ВИРОБНИКА.

1. Виклад проблеми / формулювання основного завдання

Фактори які стримують відродження виробництва вітчизняного виробника:

- Висока вартість матеріалу (частіше за все експортованого) і енергоносіїв.

- Відсутність контролю імпорту аналогічної продукції.

Ряд підприємств пострадянського економічного радянського простору, інтегрованих в єдину систему економіки колишнього СРСР, випускали продукцію високої якості на високому науково-технічному рівні. В даний час такі підприємства відірвані від єдиної системи виробництва і залишені державою на виживання, без будь-якої підтримки. Продукція, що випускається такими підприємствами, зазвичай, конкурентоздатна на світовому ринку, проте на внутрішньому ринку, зважаючи на обмежене фінансування з боку держави глобальних програм з відновлення економіки, не затребувана. Ситуація ускладнена тиском конкурентів з країн: Китай, Туреччина, Італія, що завозять на територію України «залежаний» товар сумнівної якості, а тому і дешевий.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу

- Збільшення кількості робочих місць.

- Підняти рівень вітчизняного виробництва.

3.Принципи і механізми реформи

Вирішення питань підтримки вітчизняного виробництва шляхом:

- Введення (підвищення) ввізного мита на товари аналогічні українським.

- Введення квот на ввезення товарів аналогічних українським.

4. Необхідні кроки / рекомендації

- Визначити підприємства вітчизняної економіки які потребують державної підтримки.

- Прийняти Закон про введення (підвищення) мита і квот на аналогічну продукцію.

- При Міністерстві економіки України створити дозвільний комітет з імпорту аналогічної продукції, якій буде здійснювати регулювання імпорту.

5. Необхідні ресурси

Реформа не потребує додаткових інвестицій.

_________________________________________________________________________________________________

Робоча група «Технологічна

модернізація економіки і

розвиток інфраструктури»

АДАПТАЦІЯ ВОДНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

ДО ВИМОГ ВОДНОЇ РАМКОВОЇ ДИРЕКТИВИ ЄС 2000/60/EC.

1. Виклад проблеми / формулювання основного завдання

Розкриття суті проблеми, на розв‘язання якої спрямована реформа

У рамках Плану дій «Україна – ЄС» передбачено адаптацію українського законодавства до законодавства ЄС, впровадження європейських моделей управління і охорони природних ресурсів. Зокрема надзвичайно важливим є реформування у сфері управління водними ресурсами, зрошуваного землеробства. Прийнята у 2000 році Водна Рамкова Директива ЄС 2000/60/EC визначає основні принципи управління водними ресурсами, забезпечення самоокупності водного господарства. Меліоративна мережа АРК сприяла масштабному розвитку сільського господарства на основі зрошуваного землеробства. У Криму зрошуване землеробство є основною складовою сталого соціально-економічного розвитку. Перехід до ринкової економіки призвів до значного зменшення посівних площ. Так, з 400 га зрошуваних площ фактично зрошуються лише 150 га. Значна частина раніше зрошуваних площ вже не відновиться ніколи. Це також пов’язано з тим, що аграрії керуючись підприємницьким інтересом використовують землі, які рахуються зрошуваними, на вирощування культур, що не потребують поливу. Таким чином, основною проблемою в галузі управління водними ресурсами Криму є малоефективне використання зрошуваного землеробства, і як наслідок висока дотаційність водного господарства. Механізмом її вирішення є реформа водного господарства, зокрема в частині адаптації водного кодексу до Водної Рамкової Директиви ЄС 2000/60/EC, забезпечення самоокупності галузі.

Аналіз факторів, що спричинили проблему:

Спад сільського господарства у зв’язку з переходом від планової до ринкової економіки. Процес руйнації колгоспів та перехід від державної до приватної власності спричинив значне зменшення обсягів сільгоспвиробництва. Окрім цього, приватний інтерес аграріїв та реалії ринку призводять до збільшення обсягів виробництва найбільш рентабельних культур, нехтуючи вирощуванням стратегічно важливих.
Довготривала відсутність ефективного державного регулятора в галузі, управління водними ресурсами, зрошуваного землеробства. В умовах ринкової економіки, поведінка суб’єктів ринку обумовлюється власними інтересами, які не завжди вбачають пріоритетність тієї чи іншої галузі для розвитку країни. Стратегічно важливі галузі економіки, такі як агропромисловий комплекс потребують безпосереднього регуляторного впливу з боку держави. До цього державний регулятор не був готовий. Таким чином, сільське господарство в Криму, зокрема в частині зрошуваного землеробства було зменшено на 70% порівняно з радянськими часами.

Порівняння з досвідом інших країн

Відповідно до вимог водної рамкової директиви Європейського Союзу 2000/60/EC, дія якої поширюється на всі країни-члени ЄС галузь водного господарства кожної з країн повинна бути самозабезпеченною. Останньою з країн, де була проведена комплексна реформа водного господарства та зрошуваного землеробства є Румунія, модель зрошуваного землеробства якої подібна до української.

Основні завдання, які необхідно вирішити

Виходячи з вищенаведеного основним завданням реформи є: адаптація української законодавчої бази, в частині управління водними ресурсами до вимог Водної Рамкової Директиви ЄС 2000/60/EC, як обов’язковий елемент ефективного державного управління в галузі зрошуваного землеробства.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу

Опис стратегічних цілей, які має досягти пропозиція реформи за 5 років

Введення зазначеної реформи за 5 років забезпечить наближення основ держувправління водними ресурсами України до вимог країн ЄС, дозволить налагодити плідну співпрацю в рамках інтегрованої басейнової моделі управління водними ресурсами. Реформа може бути реалізована на прикладі Румунії та королівства Нідерланди, які суттєво покращили стан управління водними ресурсами та зрошуване землеробство, досягли вагомих результатів у використанні інтегрованої басейнової моделі управління водними ресурсами, спромоглися забезпечити самоокупність водного господарства.

Очікувані, кількісно вимірювані результати реалізації реформи

Введення зазначеної реформи за 5 років забезпечить збільшення посівних площ зрошуваного землеробства на 25% відсотків, збільшить обсяги виробництва сільгосппродукції щонайменше в 1,5 рази, забезпечить дотримання технологій вирощування сільгоспкультур, підвищення рентабельності виробництва. Механізми, які передбачені реформою дозволять державному регулятору впливати на збільшення обсягів виробництва стратегічно важливих для Криму культур (такі як кормові культурі, виноградники, овочівництво).

3. Принципи і механізми реформи

Основні принципи, які мають бути покладені в основу реформи

В основі запропонованої реформи закладено 2 основних принципи управління водними ресурсами, а саме:

Впровадження інтегрованої басейнової моделі управління водними ресурсами, що передбачає спільні дії усіх держав, які знаходяться у басейнах річок.
Забезпечення самоокупності галузі водного господарства (в перспективі).

Механізми реалізації пропозиції реформи

Механізм реалізації пропозиції реформи полягає у впровадженні досвіду країн-членів ЄС при адаптації своєї законодавчої бази до вимог Водної Рамкової Директиви ЄС 2000/60/EC.

4. Необхідні кроки / рекомендації

Перелік змін до законів, необхідних для проведення реформи

Для забезпечення адаптації українського законодавства з основними вимогами ЄС у галузі водного господарства, зрошуваного землеробства потребують змін наступні законодавчі акти:

Водний кодекс України:

- щодо впровадження дієвих механізмів інтегрованої басейнової моделі управління водними ресурсами та ефективної участі України у співпраці з ЄС в галузі водного господарства.

- щодо впровадження механізмів державного регулювання, підтримки та стимулювання зрошуваного землеробства, впровадження дієвого механізму утворення вартості подачі води.

2. Земельний кодекс України:

- щодо визначення основоположень для врегулювання питань у галузі правовстановлюючих документів на водні об’єкти.

Опис рішень (послідовності дій) органів влади, необхідних для реалізації реформи.

Аналіз розбіжностей законодавчої бази України та ЄС, зокрема з урахуванням вимог Водної Рамкової Директиви ЄС 2000/60/EC.
Вивчення досвіду країн ЄС у проведенні реформи управління водними ресурсами, збільшення обсягів зрошуваного землеробства, забезпечення самоокупності водного господарства.
Розробка відповідних змін до законодавчих актів, з урахуванням специфіки водного господарства України, вимог Водної Рамкової Директиви ЄС 2000/60/EC, досвіду країн ЄС у впровадженні реформ водного господарства.
Визначення строків та механізмів поступового впровадження реформи з урахуванням специфіки водного господарства та агропромислового комплексу України.

Пропозиції щодо структурних (інституційних) змін

Інституційні зміни можуть бути запропоновані у ході реалізації реформи.

5. Необхідні ресурси

Визначення потреби та обсягу інституційного, кадрового, матеріально-технічного, фінансового, організаційного забезпечення проведення реформи.

Реформа реалізується за рахунок існуючого інституційного, кадрового, матеріально-технічного, фінансового, організаційного потенціалу України.

Визначення орієнтовного обсягу та можливих джерел фінансового забезпечення реформи, строки, етапи її проведення

Фінансове забезпечення: реалізується в рамках наявного фінансування діяльності причетних до реформа органів влади.

Строки впровадження: орієнтовний строк впровадження реформи – до кінця 2014 року.