Все материалы на тему "предложения к Программе экономических реформ"

Предложения к разделу «Реформа жилищно-коммунального хозяйства» проекта общегосударственной Программы экономических реформ

Робоча група «Регіональний економічний розвиток»

Регіональний комітет з економічних реформ Автономної Республіки Крим надає пропозиції до розділу «Реформа житлово-комунального господарства» проекту загальнодержавної Програми економічних реформ.

РЕФОРМИ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

1. Викладення проблеми /формулювання основного завдання.

У житлово-комунальному господарстві Автономної Республіки Крим  загострилося безліч проблем.

Стан житлового фонду має прогресуючу тенденцію до  росту його фізичного зношення.

Протягом останніх років обсяги виконання капітального ремонту житлового фонду склалися на рівні 8-12% від нормативних.

Кожний третій житловий будинок вимагає капітального ремонту.

Основна частина виробничих потужностей водопровідно-каналізаційної системи побудована в період 1960-1980 років, має велике фізичне зношення і вимагає реконструкції.

Технічний стан основного і допоміжного устаткування  джерел теплопостачання також має  велике фізичне зношення. Терміни експлуатації 45% котелень  перевищують 25 років. У них продовжують експлуатуватися  495 морально й фізично  зношених котлів з низьким КПД.

Технічний стан рухомого складу КРПП «Кримтролейбус» вимагає відновлення. Із загальної кількості пасажирських тролейбусів 98% мають наднормативний строк експлуатації.

Весь рухомий склад Евпаторійського трамвайного управління досяг наднормативного строку експлуатації, 80% довжини трамвайного шляху вимагає ремонту.

Стан об’єктів  благоустрою й рівень їхнього змісту не повною мірою задовольняє потреби населення.

Велика кількість вулиць і штучних споруджень не відповідають  нормативним умовам їхньої експлуатації.

Полігони і смітники твердих побутових відходів стають найбільшими забруднювачами навколишнього середовища.

Фінансовий стан підприємств житлово-комунального господарства не дозволяє забезпечити якісне надання послуг, поліпшити за рахунок власних коштів інвестиційну діяльність, спрямовану на капітальний ремонт і реконструкцію  основних фондів, розвиток і відновлення  інфраструктури міст і населених пунктів.

Аналіз факторів, що спричинили проблему:

1. Незадовільним є фінансовий стан підприємств, обумовлений заборгованістю за надані житлово-комунальні послуги.

2. Невирішеними залишаються питання фінансування не тільки розвитку, відновлення, модернізації, але й змісту діючих потужностей водопостачання, водовідведення, теплопостачання, міського електротранспорту, інженерних споруджень, об’єктів житлового фонду, зовнішнього благоустрою міст і селищ.

3. Стримує розвиток житлово-комунального господарства невідповідність структур і систем управління підприємствами умовам їхньої інтеграції у ринкову економіку.

4. Соціальна залежність підприємств і організацій галузі, їх незадовільний фінансовий стан визначає на нинішньому етапі невисокий рівень якості житлово-комунального забезпечення.

5. Монополізм комунальних підприємств, неврегульованість правових механізмів їхньої відповідальності за кількість і якість послуг не дозволяють ефективно захищати інтереси споживачів.

Основні завдання, які необхідно вирішити:

1. Формування державної житлової політики, створення розвинутого конкурентного середовища на ринку обслуговування житла, створення ефективного власника житла.

2. Забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства.

3. Технічне переоснащення житлово-комунального господарства, запровадження енергоефективних технологій та обладнання.

4. Забезпечення населення якісною питною водою.

5. Скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва (надання) житлово-комунальних послуг.

6. Запровадження ефективного фінансування галузі, залучення інвестицій та співпраця з міжнародними фінансовими установами, донорськими організаціями.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу.

1. Створення системи ефективного управління житлом та підприємствами житлово-комунального господарства, розвиток системи державного регулювання природних монополій у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг:

- збільшити частку загальної площі багатоквартирного житлового фонду, що обслуговується об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків або іншими формами самоорганізації населення, до 70%. Передбачається передати на обслуговування об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків 11 550 тис.м2 житлового фонду.

2. Поглиблення демонополізації житлово-комунального господарства та потенційно конкурентних ринків житлово-комунальних послуг:

- запровадити інститут управителів житлового фонду з метою передачі до 2014 року  у їх управління до 80% житлового фонду;

- зменшити частку загальної площі багатоквартирного житлового фонду, що перебуває в управлінні комунальних підприємств до 20%.

3. Забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства.

4. Технічне переоснащення житлово-комунального господарства:

- забезпечити зниження частки ветхих та аварійних об’єктів житлового фонду до 0,4%;

- забезпечити зниження частки ветхих та аварійних мереж у загальній протяжності мереж до 10,2%;

- забезпечити зниження частки пасажирського рухомого складу строком експлуатації, що перевищує нормативний, до 45%;

- оснастити до 2014 року будинковими приладами обліку теплової енергії 66,4 відсотки наявного житлового фонду, будинковими приладами обліку води – 92 відсотки житлового фонду;

- зменшити витрати умовного палива на відпуск тепла до 154,5 кг у.п./Гкал;

зменшити питомі витрати електроенергії на 1 куб. м поданої води до 0,566 кВт.год/куб. м та на очищення і транспортування 1 куб. м стічних вод до 0,476 кВт.год/куб. м;

- здійснити реконструкцію вулиць райцентрів та малих міст, здійснити переоснащення мереж зовнішнього освітлення вулиць та малих міст.

Відповідно до Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства пріоритетним завданням є здійснення заходів щодо сприяння у розробці і реалізації інвестиційних та пілотних проектів і залучення позабюджетних джерел для їх фінансування.

3. Принципи і механізми реформи.

Державна політика реформування житлово-комунального господарства базується на таких основних принципах:

- спільна відповідальність держави та органів місцевого самоврядування за якісне виконання програми, забезпечення населення житлово-комунальними послугами відповідно до державних соціальних стандартів та ефективність сфери житлово-комунального господарства в цілому;

- формування та дотримання державних соціальних стандартів ( норм і нормативів) у сфері житлового фонду та житлово-комунального обслуговування;

- створення умов для прозорого та незалежного державного регулювання у сфері житлово-комунальних послуг, захисту справ споживачів і налагодження зв’язку з суспільством;

- створення рівних умов для всіх суб’єктів господарювання і споживачів на ринку житла та житлово-комунальних послуг, забезпечення рівних умов для всіх інвесторів;

- технічне переоснащення галузі на основі широкого застосування вітчизняних і зарубіжних науково-технічних досягнень, зокрема енерго- та ресурсозбереженні, впровадження екологічно чистих технологій.

4. Необхідні кроки /рекомендації.

З метою здійснення розвитку державного регулювання діяльності природних монополій на ринку комунальних послуг необхідно розробити проект закону щодо державного регулювання у сфері житлово-комунальних послуг та інших нормативно-правових актів щодо контролю за дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільними) тепловими мережами, постачання теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення.

Для формування державної житлової політики, створення розвинутого конкурентного середовища на ринку обслуговування житла необхідно:

- доопрацювати нову редакцію Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”;

- прийняти Житловий кодекс.

З метою забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства необхідно:

- розробити і затвердити на законодавчому рівні порядок коригування тарифів на житлово-комунальні послуги у випадку зміни ціни на енергоносії та розміру мінімальної заробітної плати, який би передбачав збільшення тарифів на житлово-комунальні послуги шляхом прийняття відповідного рішення на державному рівні.

- внести зміни до Закону України “ Про податок на додану вартість” щодо спеціального режиму оподаткування діяльності з надання житлово-комунальних послуг та постачання теплової енергії, визначивши можливість використання частки податкових платежів на реалізацію інвестиційних проектів щодо реконструкції виробничих фондів підприємств.

5. Необхідні ресурси.

Прогнозний  обсяг фінансового забезпечення виконання завдань Програми протягом 2010-2014 років за рахунок коштів Державного бюджету України становить на технічне переоснащення житлово-комунального господарства, скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг – 1625 млн. грн.

Предложения к разделу «Развитие сельского хозяйства и земельная реформа» проекта общегосударственной Программы экономических реформ

Робоча група «Технологічна модернізація економіки і розвиток інфраструктури»

Регіональний комітет з економічних реформ Автономної Республіки Крим надає пропозиції до розділу «Розвиток сільського господарства та земельна реформа» проекту загальнодержавної Програми економічних реформ.

І. СТАБІЛІЗАЦІЯ СІТУАЦІЇ В ГАЛУЗІ МОЛОЧНОГО СКОТАРСТВА

1. Викладення проблеми /формулювання основного завдання.

За останні 19 років (з 1990 по 2009 рр.) в усіх категоріях господарств чисельність поголів’я великої рогатої худоби скоротилась на 659,5 тис. голів, або в 4,7 рази, в тому числі корів на 165,9 тис. голів – в 2,9 рази.

Найбільше зниження поголів’я великої рогатої худоби відбулося в великотоварних господарствах. Поголів’я великої рогатої худоби в сільгосппідприємствах республіки скоротилося в 20,6 раз, в тому числі корів в 24,9 раз.

Основні фактори, які причинили зниження поголів’я великої рогатої худоби, в тому числі корів:

• збитковість вирощування великої рогатої худоби;
• диспаритет цін на молочну та м’ясну продукцію;
• велика собівартість кормів за рахунок зрошування кормових культур;
• недостатня забезпеченість ферм молочним обладнанням нового покоління;
• відсутність ефективної стабільної державної підтримки розвитку молочного скотарства;

Основне завдання яке необхідно вирішити для стабілізації та нарощування поголів’я великої рогатої худоби, в тому числі корів – це виділення усім категоріям господарств дотаційної підтримки з державного бюджету України:

• на кожну наявну   на початок року та збережену на кінець року корову молочного напряму продуктивності 1 тис. грн. на голову;
• за вирощений та проданий на забій і переробку суб’єктам господарювання, які мають власні (орендовані) переробні потужності, або забитий та перероблений у власних (орендованих) переробних цехах молодняк великої рогатої худоби.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу.

Підвищення конкурентоспроможності молочної галузі, стабілізація та збільшення  в усіх категоріях господарств  поголів’я великої рогатої худоби, в тому числі корів за 5 років (2010-2015 р.) на 5 %.

3. Принципи і механізми реформи.

Основний принцип який має бути положено в основі розвитку молочної галузі, це розвиток регіону, підвищення його економічної самостійності, створення додаткових робочих   місць, забезпечення населення молочною і м’ясною продукцією.

4. Необхідні кроки.

Розробити Порядок використання коштів державного бюджету України, що спрямовується для фінансової підтримки продукції тваринництва та затвердити постановою Кабінету Міністрів України.

5. Необхідні ресурси.

Передбачити в державному бюджеті України кошти для підтримки галузі молочного скотарства, в тому числі за кожну наявну на початок року та збережену на кінець року корову молочного напряму продуктивності, за вирощений та проданий на забій і переробку молодняк великої рогатої худоби суб’єктам господарювання, які мають власні (орендовані) переробні потужності, або забитий та перероблений у власних (орендованих) переробних цехах.

ІІ. ПИТАННЯ ХАРЧОВОЇ ТА ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

• введення диференційованої плати за ліцензію на оптову торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами власного виробництва залежно від об’єму її реалізації;
• розробка порядку перерахунку собівартості виноматеріалів, що закладаються на витримку на термін більше 2 років, у виробництві шампанського класичним способом, а також при виробленні марочних вин;
• відновлення обміну акцизних марок.

1. Викладення проблеми /формулювання основного завдання.

В  Автономної Республіці Крім з 50 підприємств виноробної галузі працюють 38. Ведення для товаровиробників нульової вартості  ліцензії на оптову торгівлю продукцією власного виробництва (оскільки даний вид діяльності вимагає обов’язкового придбання ліцензії на виробництво) або у розмірі 1,5%  від  суми реалізації  відповідної продукції за попередній період, але не більше 500 тис. грн. в рік дозволить стабілізувати ситуацію у виноробній галузі, запобігти  скороченню  кількості працюючих підприємств, оскільки для дрібнотоварних підприємств неможливе придбання ліцензій вартістю 500 тис.грн.

Підприємствами харчової промисловості Автономної Республіки Крим в 2009 році реалізовано продукції на суму 4,2 млрд. грн., що складає 33,8%  від загального об’єму реалізованої промислової продукції по Автономній Республіці Крим.

Найбільшу питому вагу в структурі реалізованої продукції за 2009 рік  складають  напої – 2,06 млрд. грн. або 48,7%.

Виробництво марочних вин, а також шампанського класичним способом має технологічний цикл не менше 3 років. Виноматеріали (сировина) купуються за 3 роки до реалізації готової продукції за цінами, що склалися на той період.

Внаслідок нестабільної економічної ситуації, зростання цін собівартість готової продукції щорічно збільшується, при цьому частка сировини в структурі собівартості відповідно зменшується. Оптово-відпускна ціна   включає прибуток, від якого в результаті діючого оподаткування на розвиток підприємства практично нічого не залишається. Застосування коефіцієнта надасть можливість підприємствам забезпечувати закупівлю сировини на подальший період роботи.

Окрім цього, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 № 179 «Про введення марок акцизного збору нового зразка для алкогольних напоїв і тютюнових виробів» Державна податкова адміністрація  повинна була провести  до 1 жовтня 2008 року безоплатний обмін  марок нового зразка підприємствам-виробникам та імпортерам алкогольних напоїв натомість на повернені марки попереднього зразка.

Проте, фінансування даної програми Міністерством фінансів України було припинено.

Станом на 01.04.2010 в Автономній Республіці Крим  не обмінено 32,9 млн.шт. акцизних марок.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу.

• підвищення рівня продовольчої безпеки держави,
• нарощування об’ємів виробництва та реалізації продукції,
• підвищення рівня конкурентоспроможності  продукції.

3. Принципи і механізми реформи.

Стабілізація фінансово-економічного стану підприємств галузі. Внесення змін до діючого законодавства.

4. Необхідні кроки /рекомендації.

1. Внести зміні до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обороту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (481/95-ВР) про введення диференційованої платні за ліцензію на право оптової торгівлі  алкогольними напоями і тютюновими виробами власного виробництва залежно від об’ємів її реалізації.

2. Міністерству фінансів України  внести зміни в методику розрахунку собівартості виноробної продукції за умови витримки більш 2-х років.

3. Відновити обмін акцизних марок в відповідності до  постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.08 р.  №179 «Про введення марок акцизного збору нового зразка для алкогольних напоїв і тютюнових виробів».

5. Необхідні ресурси

Ресурсів не потребує.

ІІІ. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ОБСЛУГОВУЮЧІ КООПЕРАТИВИ

1. Виклад проблеми/ формулювання основного завдання.

На сьогоднішній день кооперація є основою для подальшого підйому економіки села, інфраструктури аграрного ринку. Існуючий аграрний ринок, у тому числі і система сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів за поданням послуг не задовольняє зростаючі потреби  особистих селянських і фермерських господарств.

Формування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів стримується наступними факторами:

• недосконалість законодавства України
• відсутність державної фінансової підтримки.

Необхідно внести зміни в закони України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про фермерське господарство», в яких буде передбачено нову систему оподаткування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів і законодавчо буде вирішено  питання неприбуткового статусу цих суб’єктів аграрного ринку.

2. Цілі реформи  на середньострокову перспективу.

• активізація  подальшого розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів,
• удосконалення  нормативно – правових, економічних і організаційних умов щодо створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, підвищення рівня зайнятості і добробуту  сільського населення.

3.  Принципи і механізми реформи.

Об’єднання фермерських господарств (1564) і особистих селянських господарств (46556) в обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи.

4. Необхідні кроки / рекомендації.

• внесення змін до законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про фермерське господарство» (законопроект від 29.05.2009 р. № 4563)
• передбачити фінансову державну підтримку.

5. Необхідні ресурси

Фінансування може здійснюватися за рахунок  коштів бюджету України, передбачених на відповідний рік, місцевих бюджетів, коштів інвесторів, що залучаються для реалізації  інвестиційних проектів, кредитних ресурсів і оборотних коштів підприємств, а також інших джерел, не заборонених законодавством України.

ІV. БУДІВНИЦТВО ОПТОВИХ, РОЗДРІБНИХ РИНКІВ НА КООПЕРАТИВНІЙ ОСНОВІ, ЕЛЕВАТОРІВ МАЛОЇ І СЕРЕДНЬОЇ ЄМНОСТЕЙ

1. Виклад проблеми/ формулювання основного завдання.

Основною метою створення оптових, оптово-роздрібних ринків є формування ефективного ринкового механізму реалізації сільськогосподарської  продукції і продуктів її переробки товаровиробниками всіх форм власності; насичення внутрішнього ринку сільськогосподарською і харчовою продукцією за ціною виробників минувши посередницькі структури, стабілізація цінової ситуації на споживчому ринку

На сьогоднішній день органи місцевого самоврядування не мають права розглядати питання щодо впровадження спрощеного порядку виділення земельних ділянок для розміщення оптових, оптово-роздрібних ринків сільськогосподарської продукції і зменшення їх орендної плати за землю.

2. Цілі реформи  на середньострокову перспективу.

• створення умов щодо реалізації продукції по цінах, що забезпечують  сільгоспвиробникам отримання прибутку;
• підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської  продукції і продуктів її переробки на внутрішньому і  зовнішньому ринках.

3.  Принципи і механізми реформи.

• створення належних умов товаровиробникам для оптового продажу  сільськогосподарській продукції і продуктів її переробки;
• сприяння сільгосптоваровиробникам щодо отримання максимального прибутку від реалізації продукції;
• забезпечення на протязі року постачання населенню якісних продуктів харчування по цінах виробника.

4. Необхідні кроки / рекомендації.

Внесення змін до Земельного кодексу України в частині надання і спрощення порядку виділення земельних ділянок щодо розміщення оптових і оптово-роздрібних ринків сільськогосподарської продукції.

5. Необхідні ресурси.

Фінансування може здійснюватися за рахунок  коштів бюджету України, передбачених на відповідний рік, місцевих бюджетів, коштів інвесторів, що залучаються для реалізації  інвестиційних проектів, кредитних ресурсів і оборотних коштів підприємств, а також інших джерел.

V. ВІДНОВЛЕННЯ ДІЇ ВИКЛЮЧЕНОГО В 2009 РОЦІ ФІНАНСУВАННЯ ЧАСТКОВОЇ КОМПЕНСАЦІЇ ВАРТОСТІ ТЕХНІКИ ВІТЧИЗНЯНОГО ВИРОБНИЦТВА

1. Викладення проблеми /формулювання основного завдання.

Відновити дію виключеного в 2009 році фінансування часткової компенсації вартості техніки вітчизняного виробництва для впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технологій.

В умовах ринкової економіки і реформування земельних і майнових стосунків в аграрному секторі проблемам технічного забезпечення агропромислового комплексу не було приділено належної уваги.

Недосконалість ринкового механізму, диспаритет цін між промисловою і сільськогосподарською продукцією привели до втрати аграрними підприємствами платоспроможного попиту на техніку.

Щорічний коефіцієнт оновлення технічної бази агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим знизився в 10 і більше разів, що привело до морального старіння і фізичного зносу сільгосптехніки, різкого зменшення кількісного складу. За останні п’ять років кількість тракторів зменшилася на 45%, зернозбиральних комбайнів на 31%, посівної та грунтообробної техніки на 35-50%, енергетична забезпеченість складає 800 тис. к.с., що в 2 рази менше оптимальної.

Продовження негативних тенденцій у сфері технічного переозброєння агропромислового комплексу Криму останніми роками може привести до повної деіндустріалізації аграрного сектора, зниження обсягів виробництва сільгосппродукції, технічній залежності агропромислового комплексу від об’ємів придбання імпортної техніки і, як наслідок, продовольчої залежності від завезення сільгосппродукції з інших регіонів України та імпорту з інших країн.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу.

При виділенні з Державного бюджету України коштів в обсязі 25 млн. грн. (строком на 5 років) відновлення машинно-тракторного парку сільгосптоваровиробників складе не менше 800 одиниць техніки.

3. Принципи і механізми реформи.

Впровадження нових інноваційних еколого- та енергозберігаючих технологій і техніки.

Заміна оранки під основні польові культури поверхневою обробкою грунту, перехід до мінімальної і нульової систем підготовки грунту, біологізації землеробства.

Обробка грунту комбінованими агрегатами.

4. Необхідні кроки.

Відновити дію Програми по 30-відсотковій компенсації сільськогосподарським товаровиробникам вартості вітчизняної техніки, зважаючи на необхідність швидкого технічного переоснащення сільськогосподарської галузі.

5. Необхідні ресурси.

Передбачити для сільгосптоваровиробників республіки у витратній частині Державного бюджету України на 2010 рік необхідні ресурси.

VI. ВРЕГУЛЮВАННЯ ПИТАННЯ ПРО НАДАННЯ В ОРЕНДУ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ШЛЯХОМ ПРОЦЕДУРИ ПРОВЕДЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ТОРГІВ

1. Виклад проблеми / формулювання основного завдання.

На сьогоднішній день проблемним питанням залишається неврегульованість чинного законодавства щодо процедури проведення земельних   торгів з продажу прав (оренди) на земельні ділянки, що призводить до значних втрат орендної плати.

Станом на 01.01.2010 в Автономній Республіці Крим не використовується 253,4 тис. га сільськогосподарських угідь земель запасу та резервного фонду з них ріллі – 70,9 тис. га.

На вказаних земельних ділянках сільгосптоваровиробники Криму могли б виробити понад  173 тис.т  зерна,  або 71,6 тис.т рапсу, або більш 2 млн. тон картоплі та овощебахчевих культур.

З ціллю ефективного використання земель вказаних категорій необхідно прискорити прийняття закону України, визначаючого порядок та умови проведення процедури продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, положення якого не поширювались би на продаж оренди таких земельних ділянок юридичним та фізичним особам, які являються сільгосптоваровиробниками.

Згідно статті 124 Земельного кодексу України набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, окрім окремих випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

На сьогоднішній день питання проведення земельних аукціонів з продажу права на оренду земельних ділянок залишається неврегульованим.

До цього часу не вирішено ряд проблем, які підлягають вирішенню виключно на законодавчому рівні. Зокрема згідно статті 134 Земельного кодексу України земельні торги (аукціони) проводяться у порядку, встановленому законом. При цьому загальнодержавний порядок на сьогодні не затверджено.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу.

Урегулювання питання проведення земельних аукціонів дасть можливість прискорити укладення договорів оренди земельних ділянок, що позитивно вплине на надходження до бюджету орендної плати.

3. Принципи і механізми реформи.

Урегулювання законодавства щодо земельних відносин сприятиме більш повному та ефективному використанню земель сільськогосподарського призначення.

4. Необхідні кроки / рекомендації.

На загальнодержавному рівні прискорити прийняття Законів України «Про ринок землі» та «Про аукціони».

5. Необхідні ресурси.

Вивчення питання урегулювання земельних відносин стосовно процедури проведення земельних торгів по наданню в оренду земельних ділянок потребує залучення фахівців Держкомзему України.

VII. ПОГАШЕННЯ ЗАРЕЄСТРОВАНОЇ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

1. Викладення проблеми /формулювання основного завдання.

• недоступність кредитних ресурсів для підприємств агропромислового комплексу;
• збільшення податкового навантаження;
• відсутність механізму пільгового кредитування для придбання с/г техніки, та програми по 30-відсоткової компенсації за придбану складну сільськогосподарську техніку вітчизняного виробництва.

З початку 2010 року сільськогосподарськими підприємствами республіки залучено 6,2 млн. грн. кредитних ресурсів. Потреба в кредитних ресурсах для проведення комплексу весняно-польових робіт складає біля 40 млн.грн. Середньозважена відсоткова ставка становить 27,3%. Доступ до кредитних ресурсів мають лише великі підприємства, які працюють в корпораціях та вертикально-інтегрованих структурах. Практично позбавлені кредитування фермерські та невеликі приватні господарства. Підприємствами агропромислового комплексу не залучаються середньо- та довгострокові кредити.

У 2009 році у зв’язку із завершенням бюджетного року і відсутністю засобів на рахунку 1711 (Субрахунок єдиного казначейського рахунку) склалася заборгованість у сумі 11056,8 тис. грн., у тому числі по програмах:

• 2801240 «Фінансова підтримка підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів» – 260,1 тис. грн.
• 2801210 «Бюджетна тваринницька дотація і державна підтримка виробництва продукції рослинництва» – 5042,1 тис. грн.,
• 2801150 «Державна підтримка сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів фактично поступило» – 240,0 тис. грн.,
• 2801350 «Закладка і догляд за молодими садами і виноградниками» – 4901,0 тис. грн

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу.

• підвищення рівня продовольчої безпеки держави,
• підвищення рівня конкурентоспроможності регіону.

3. Принципи і механізми реформи.

Стабілізація фінансово-економічного стану підприємств агропромислового комплексу.

4. Необхідні кроки /рекомендації.

1. Забезпечити пільгове кредитування агропромислового сектора на поповнення обіговими коштами для проведення комплексу сільськогосподарських робіт;
2. Забезпечити кредитування під гарантії Уряду інвестиційних проектів, які направлені на розвиток тваринницької галузі з відстрочкою погашення тіла кредиту після введення в експлуатацію відповідного об’єкту та одержання на ньому тваринницької продукції;
3. Передбачити у Законі України « Про Державний бюджет на 2010 рік» та на послідуючі роки фінансування програми по відшкодуванню відсотків за залученими кредитами підприємствам агропромислового комплексу з загального фонду держбюджету.
4. Запровадити для сільськогосподарських товаровиробників єдиний податок в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь.
5. Погасити кредиторську заборгованість, яка утворилася у 2009 році.

5. Необхідні ресурси.

Фінансування може здійснюватися за рахунок  коштів бюджету України, передбачених на відповідний рік та місцевих бюджетів.

Вимоги до структури подачі пропозицій до Програми економічних реформ у визначених напрямках

Вимоги розроблені на основі матеріалів, розданих на нараді 8.04.10 в Адміністрації Президента України

Переконливо просимо дотримуватися нижче поданої структури та не перевищувати зазначений по кожному з розділів обсяг.
Загальний обсяг пропозиції – у межах 3-5 стор.

Пропозиції регіонального комітету передаються до відповідної робочої групи національного Комітету з економічних реформ. При цьому просимо надавати перевагу комунікації за допомогою електроної пошти (замість телефону).

1. Виклад проблеми / формулювання основного завдання  /обсягом 0.5 – 1 стор./

•    Розкриття суті проблеми, на розв‘язання якої спрямована реформа

•    Аналіз факторів, що спричинили проблему

•    Порівняння з досвідом інших країн (бажане)

•    Основні завдання, які необхідно вирішити (формулюються на основі вищевикладеного)

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу /обсягом 0.5 стор./

•    Опис стратегічних цілей, які має досягти пропозиція реформи за 5 років (наприклад, підвищення рейтингу інвестиційної привабливості до рівня Польщі)

•    Визначити очікувані, кількісно вимірювані результати реалізації реформи (напр. збільшення частки сектора у ВВП до 10%, скорочення технологічних втрат електроенергії в два рази до рівня 5-6%, і т.д.)

3. Принципи і механізми реформи  /обсягом 1 стор./

•    Основні принципи, які мають бути покладені в основу реформи (наприклад, перехід на бездотаційність, підвищення доступності соціальних послуг). Важливо: принципи мають відповідати загальним принципам Програми економічних реформ (див.додаток)

•    Механізми реалізації пропозиції реформи

4. Необхідні кроки / рекомендації  /обсягом 0.5 – 1.5 стор./

•    Перелік (з ключовою характеристикою) змін до законів, необхідних для проведення реформи

•    Опис рішень (послідовності дій) органів влади, необхідних для реалізації реформи

•    Пропозиції щодо структурних (інституційних) змін

5. Необхідні ресурси /обсягом 0.5 – 1 стор./

•    Визначення потреби та обсягу інституційного, кадрового, матеріально-технічного, фінансового, організаційного забезпечення проведення реформи

•    Визначення орієнтовного обсягу та можливих джерел фінансового забезпечення реформи, строки, етапи її проведення

Пропозиції до розділу «Розвиток сільського господарства та земельна реформа»

Робоча група «Технологічна модернізація економіки і розвиток інфраструктури»

Регіональний комітет з економічних реформ Автономної Республіки Крим надає пропозиції до розділу «Розвиток сільського господарства та земельна реформа» проекту загальнодержавної Програми економічних реформ.

І. СТАБІЛІЗАЦІЯ СІТУАЦІЇ В ГАЛУЗІ МОЛОЧНОГО СКОТАРСТВА

1. Викладення проблеми /формулювання основного завдання.

За останні 19 років (з 1990 по 2009 рр.) в усіх категоріях господарств чисельність поголів’я великої рогатої худоби скоротилась на 659,5 тис. голів, або в 4,7 рази, в тому числі корів на 165,9 тис. голів – в 2,9 рази.

Найбільше зниження поголів’я великої рогатої худоби відбулося в великотоварних господарствах. Поголів’я великої рогатої худоби в сільгосппідприємствах республіки скоротилося в 20,6 раз, в тому числі корів в 24,9 раз.

Основні фактори, які причинили зниження поголів’я великої рогатої худоби, в тому числі корів:

-   збитковість вирощування великої рогатої худоби;

-   диспаритет цін на молочну та м’ясну продукцію;

-   велика собівартість кормів за рахунок зрошування кормових культур;

-   недостатня забезпеченість ферм молочним обладнанням нового покоління;

-   відсутність ефективної стабільної державної підтримки розвитку молочного скотарства;

Основне завдання яке необхідно вирішити для стабілізації та нарощування поголів’я великої рогатої худоби, в тому числі корів – це виділення усім категоріям господарств дотаційної підтримки з державного бюджету України:

- на кожну наявну   на початок року та збережену на кінець року корову молочного напряму продуктивності 1 тис. грн. на голову;

- за вирощений та проданий на забій і переробку суб’єктам господарювання, які мають власні (орендовані) переробні потужності, або забитий та перероблений у власних (орендованих) переробних цехах молодняк великої рогатої худоби.

2.Цілі реформи на середньострокову перспективу.

Підвищення конкурентоспроможності молочної галузі, стабілізація та збільшення  в усіх категоріях господарств  поголів’я великої рогатої худоби, в тому числі корів за 5 років (2010-2015 р.) на 5 %.

3.Принципи і механізми реформи.

Основний принцип який має бути положено в основі розвитку молочної галузі, це розвиток регіону, підвищення його економічної самостійності, створення додаткових робочих   місць, забезпечення населення молочною і м’ясною продукцією.

4.Необхідні кроки.

Розробити Порядок використання коштів державного бюджету України, що спрямовується для фінансової підтримки продукції тваринництва та затвердити постановою Кабінету Міністрів України.

5.Необхідні ресурси.

Передбачити в державному бюджеті України кошти для підтримки галузі молочного скотарства, в тому числі за кожну наявну на початок року та збережену на кінець року корову молочного напряму продуктивності, за вирощений та проданий на забій і переробку молодняк великої рогатої худоби суб’єктам господарювання, які мають власні (орендовані) переробні потужності, або забитий та перероблений у власних (орендованих) переробних цехах.

ІІ. ПИТАННЯ ХАРЧОВОЇ ТА ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ:

- введення диференційованої плати за ліцензію на оптову торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами власного виробництва залежно від об’єму її реалізації;

- розробка порядку перерахунку собівартості виноматеріалів, що закладаються на витримку на термін більше 2 років, у виробництві шампанського класичним способом, а також при виробленні марочних вин;

- відновлення обміну акцизних марок.

1. Викладення проблеми /формулювання основного завдання.

В  Автономної Республіці Крім з 50 підприємств виноробної галузі працюють 38. Ведення для товаровиробників нульової вартості  ліцензії на оптову торгівлю продукцією власного виробництва (оскільки даний вид діяльності вимагає обов’язкового придбання ліцензії на виробництво) або у розмірі 1,5%  від  суми реалізації  відповідної продукції за попередній період, але не більше 500 тис. грн. в рік дозволить стабілізувати ситуацію у виноробній галузі, запобігти  скороченню  кількості працюючих підприємств, оскільки для дрібнотоварних підприємств неможливе придбання ліцензій вартістю 500 тис.грн.

Підприємствами харчової промисловості Автономної Республіки Крим в 2009 році реалізовано продукції на суму 4,2 млрд. грн., що складає 33,8%  від загального об’єму реалізованої промислової продукції по Автономній Республіці Крим.

Найбільшу питому вагу в структурі реалізованої продукції за 2009 рік  складають  напої – 2,06 млрд. грн. або 48,7%.

Виробництво марочних вин, а також шампанського класичним способом має технологічний цикл не менше 3 років. Виноматеріали (сировина) купуються за 3 роки до реалізації готової продукції за цінами, що склалися на той період.

Внаслідок нестабільної економічної ситуації, зростання цін собівартість готової продукції щорічно збільшується, при цьому частка сировини в структурі собівартості відповідно зменшується. Оптово-відпускна ціна   включає прибуток, від якого в результаті діючого оподаткування на розвиток підприємства практично нічого не залишається. Застосування коефіцієнта надасть можливість підприємствам забезпечувати закупівлю сировини на подальший період роботи.

Окрім цього, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 № 179 «Про введення марок акцизного збору нового зразка для алкогольних напоїв і тютюнових виробів» Державна податкова адміністрація  повинна була провести  до 1 жовтня 2008 року безоплатний обмін  марок нового зразка підприємствам-виробникам та імпортерам алкогольних напоїв натомість на повернені марки попереднього зразка.

Проте, фінансування даної програми Міністерством фінансів України було припинено.

Станом на 01.04.2010 в Автономній Республіці Крим  не обмінено 32,9 млн.шт. акцизних марок.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу.

- підвищення рівня продовольчої безпеки держави,

- нарощування об’ємів виробництва та реалізації продукції,

- підвищення рівня конкурентоспроможності  продукції.

3. Принципи і механізми реформи.

Стабілізація фінансово-економічного стану підприємств галузі.

Внесення змін до діючого законодавства.

4. Необхідні кроки /рекомендації.

1. Внести зміні до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обороту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (481/95-ВР) про введення диференційованої платні за ліцензію на право оптової торгівлі  алкогольними напоями і тютюновими виробами власного виробництва залежно від об’ємів її реалізації.

2. Міністерству фінансів України  внести зміни в методику розрахунку собівартості виноробної продукції за умови витримки більш 2-х років.

3. Відновити обмін акцизних марок в відповідності до  постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.08 р.  №179 «Про введення марок акцизного збору нового зразка для алкогольних напоїв і тютюнових виробів».

5. Необхідні ресурси

Ресурсів не потребує.

ІІІ. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ОБСЛУГОВУЮЧІ КООПЕРАТИВИ

1. Виклад проблеми/ формулювання основного завдання.|задавання|

На сьогоднішній день кооперація є|з’являється| основою для подальшого|дальшого| підйому економіки села, інфраструктури аграрного ринку. Існуючий аграрний ринок, у тому числі і система сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів за поданням послуг не задовольняє зростаючі потреби  особистих|особових| селянських і фермерських господарств.

Формування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів стримується наступними|слідуючими| факторами|факторами|:

-  недосконалість законодавства України

-   відсутність |подобающей| державної фінансової підтримки.

Необхідно внести зміни в закони України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про фермерське господарство», в яких буде передбачено нову систему оподаткування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів і законодавчо буде вирішено  питання неприбуткового статусу цих суб’єктів аграрного ринку.

2. Цілі реформи  на середньострокову перспективу.

- активізація  подальшого|дальшого| розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів,|

- удосконалення  нормативно – правових, економічних і організаційних умов щодо створення|створіння| сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, підвищення рівня зайнятості і добробуту  сільського населення.

3.  Принципи і механізми реформи.

- об’єднання фермерських господарств (1564) і особистих|особових| селянських господарств (46556) в обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи.

4. Необхідні кроки / рекомендації.

- внесення змін до законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про фермерське господарство» (законопроект від 29.05.2009 р. № 4563)

- передбачити фінансову державну підтримку.

5. Необхідні ресурси

Фінансування може здійснюватися за рахунок  коштів|коштів| бюджету України, передбачених на відповідний рік, місцевих бюджетів, коштів|коштів| інвесторів, що залучаються|приваблюють| для реалізації  інвестиційних проектів, кредитних ресурсів і оборотних коштів підприємств, а також інших джерел, не заборонених законодавством України.

ІV. БУДІВНИЦТВО ОПТОВИХ, РОЗДРІБНИХ РИНКІВ

НА КООПЕРАТИВНІЙ ОСНОВІ, ЕЛЕВАТОРІВ

МАЛОЇ І СЕРЕДНЬОЇ ЄМНОСТЕЙ|місткостей|

1. Виклад проблеми/ формулювання основного завдання.|задавання|

Основною метою|ціллю| створення|створіння| оптових, оптово-роздрібних ринків є|з’являється| формування ефективного ринкового механізму реалізації сільськогосподарської  продукції і продуктів її переробки товаровиробниками всіх форм власності; насичення внутрішнього ринку сільськогосподарською і харчовою продукцією за ціною виробників минувши посередницькі структури, стабілізація цінової ситуації на споживчому ринку

На сьогоднішній день органи місцевого самоврядування|самоуправління| не мають права розглядати|розглядувати| питання щодо впровадження спрощеного порядку|ладу| виділення земельних ділянок для розміщення оптових, оптово-роздрібних ринків сільськогосподарської продукції і зменшення їх орендної плати за землю|грунт|.

2. Цілі реформи  на середньострокову перспективу.

-  створення|створіння| умов щодо реалізації продукції по цінах, що забезпечують  сільгоспвиробникам отримання|здобуття| прибутку;

- підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської  продукції і продуктів її переробки на внутрішньому і  зовнішньому ринках.

3.  Принципи і механізми реформи.

-  створення|створіння| належних умов товаровиробникам для оптового продажу  сільськогосподарській продукції і продуктів її переробки;

- сприяння сільгосптоваровиробникам щодо отримання|здобутті| максимального прибутку від реалізації продукції;

- забезпечення на протязі року постачання населенню якісних продуктів харчування по цінах виробника.

4. Необхідні кроки / рекомендації.

- внесення змін до Земельного кодексу України в частині|частці| надання і спрощення порядку|ладу| виділення земельних ділянок щодо розміщення оптових і оптово-роздрібних| ринків сільськогосподарської продукції.|місткостей|

5. Необхідні ресурси.

Фінансування може здійснюватися за рахунок  коштів|коштів| бюджету України, передбачених на відповідний рік, місцевих бюджетів, коштів|коштів| інвесторів, що залучаються|приваблюють| для реалізації  інвестиційних проектів, кредитних ресурсів і оборотних коштів підприємств, а також інших джерел.

V. ВІДНОВЛЕННЯ ДІЇ ВИКЛЮЧЕНОГО В 2009 РОЦІ ФІНАНСУВАННЯ ЧАСТКОВОЇ КОМПЕНСАЦІЇ ВАРТОСТІ ТЕХНІКИ

ВІТЧИЗНЯНОГО ВИРОБНИЦТВА

1. Викладення проблеми /формулювання основного завдання.

Відновити дію виключеного в 2009 році фінансування часткової компенсації вартості техніки вітчизняного виробництва для впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технологій.

В умовах ринкової економіки і реформування земельних і майнових стосунків в аграрному секторі проблемам технічного забезпечення агропромислового комплексу не було приділено|уділяти| належної уваги.

Недосконалість ринкового механізму, диспаритет| цін між промисловою і сільськогосподарською продукцією привели до втрати аграрними підприємствами платоспроможного попиту на техніку.

Щорічний коефіцієнт оновлення технічної бази агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим знизився в 10 і більше разів, що привело до морального старіння і фізичного зносу сільгосптехніки, різкого зменшення кількісного складу. За останні п’ять років кількість тракторів зменшилася на 45%, зернозбиральних комбайнів на 31%, посівної та грунтообробної техніки на 35-50%, енергетична забезпеченість складає 800 тис. к.с., що в 2 рази менше оптимальної.

Продовження негативних тенденцій у сфері технічного переозброєння агропромислового комплексу Криму останніми роками може привести до повної|цілковитої| деіндустріалізації аграрного сектора, зниження обсягів виробництва сільгосппродукції, технічній залежності агропромислового комплексу від об’ємів|обсягів| придбання|надбання| імпортної техніки і, як наслідок, продовольчої залежності від завезення сільгосппродукції з інших регіонів України та імпорту з інших країн.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу.

При виділенні з Державного бюджету України коштів в обсязі 25 млн. грн. (строком на 5 років) відновлення машинно-тракторного парку сільгосптоваровиробників складе не менше 800 одиниць техніки.

3.Принципи і механізми реформи.

Впровадження нових інноваційних еколого-| та енергозберігаючих технологій і техніки.

Заміна оранки під основні польові культури поверхневою|поверховою| обробкою грунту, перехід до мінімальної і нульової систем підготовки грунту, біологізації землеробства.

Обробка грунту комбінованими агрегатами.

4.Необхідні кроки.

Відновити дію Програми по 30-відсотковій компенсації сільськогосподарським товаровиробникам вартості вітчизняної техніки, зважаючи на необхідність швидкого технічного переоснащення сільськогосподарської галузі.

5.Необхідні ресурси.

Передбачити для сільгосптоваровиробників республіки у витратній частині Державного бюджету України на 2010 рік необхідні ресурси.

VI. Врегулювання питання про надання

в оренду земельних ділянок ШЛЯХОМ

процедури проведення земельних торгів

1. Виклад проблеми / формулювання основного завдання.

На сьогоднішній день проблемним питанням залишається неврегульованість чинного законодавства щодо процедури проведення земельних   торгів з продажу прав (оренди) на земельні ділянки, що призводить до значних втрат орендної плати.

Станом на 01.01.2010 в Автономній Республіці Крим не використовується 253,4 тис. га сільськогосподарських угідь земель запасу та резервного фонду з них ріллі – 70,9 тис. га.

На вказаних земельних ділянках сільгосптоваровиробники Криму могли б   виробити   понад   173 тис.т   зерна,    або   71,6 тис.т рапсу, або більш
2 млн. тон картоплі та овощебахчевих культур.

З ціллю ефективного використання земель вказаних категорій необхідно прискорити прийняття закону України, визначаючого порядок та умови проведення процедури продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, положення якого не поширювались би на продаж оренди таких земельних ділянок юридичним та фізичним особам, які являються сільгосптоваровиробниками.

Згідно статті 124 Земельного кодексу України набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, окрім окремих випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

На сьогоднішній день питання проведення земельних аукціонів з продажу права на оренду земельних ділянок залишається неврегульованим.

До цього часу не вирішено ряд проблем, які підлягають вирішенню виключно на законодавчому рівні. Зокрема згідно статті 134 Земельного кодексу України земельні торги (аукціони) проводяться у порядку, встановленому законом. При цьому загальнодержавний порядок на сьогодні не затверджено.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу.

Урегулювання питання проведення земельних аукціонів дасть можливість прискорити укладення договорів оренди земельних ділянок, що позитивно вплине на надходження до бюджету орендної плати.

3. Принципи і механізми реформи.

Урегулювання законодавства щодо земельних відносин сприятиме більш повному та ефективному використанню земель сільськогосподарського призначення.

4. Необхідні кроки / рекомендації.

На загальнодержавному рівні прискорити прийняття Законів України «Про ринок землі» та «Про аукціони».

5. Необхідні ресурси.

Вивчення питання урегулювання земельних відносин стосовно процедури проведення земельних торгів по наданню в оренду земельних ділянок потребує залучення фахівців Держкомзему України.

VII. ПОГАШЕННЯ ЗАРЕЄСТРОВАНОЇ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

1. Викладення проблеми /формулювання основного завдання.

-         недоступність кредитних ресурсів для підприємств агропромислового комплексу;

-         збільшення податкового навантаження;

-         відсутність механізму пільгового кредитування для придбання с/г техніки, та програми по 30-відсоткової компенсації за придбану складну сільськогосподарську техніку вітчизняного виробництва.

З початку 2010 року сільськогосподарськими підприємствами республіки залучено 6,2 млн. грн. кредитних ресурсів. Потреба в кредитних ресурсах для проведення комплексу весняно-польових робіт складає біля 40 млн.грн. Середньозважена відсоткова ставка становить 27,3%. Доступ до кредитних ресурсів мають лише великі підприємства, які працюють в корпораціях та вертикально-інтегрованих структурах. Практично позбавлені кредитування фермерські та невеликі приватні господарства. Підприємствами агропромислового комплексу не залучаються середньо- та довгострокові кредити.

У 2009 році у зв’язку із завершенням бюджетного року і відсутністю засобів на рахунку 1711 (Субрахунок єдиного казначейського рахунку) склалася заборгованість у сумі 11056,8 тис. грн., у тому числі по програмах:

- 2801240 «Фінансова підтримка підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів» – 260,1 тис. грн.

- 2801210 «Бюджетна тваринницька дотація і державна підтримка виробництва продукції рослинництва» – 5042,1 тис. грн.,

- 2801150 «Державна підтримка сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів фактично поступило» – 240,0 тис. грн.,

-  2801350 «Закладка і догляд за молодими садами і виноградниками» – 4901,0 тис. грн

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу.

- підвищення рівня продовольчої безпеки держави,

- підвищення рівня конкурентоспроможності регіону.

3. Принципи і механізми реформи.

Стабілізація фінансово-економічного стану підприємств агропромислового комплексу.

4. Необхідні кроки /рекомендації.

1. Забезпечити пільгове кредитування агропромислового сектора на поповнення обіговими коштами для проведення комплексу сільськогосподарських робіт;

2. Забезпечити кредитування під гарантії Уряду інвестиційних проектів, які направлені на розвиток тваринницької галузі з відстрочкою погашення тіла кредиту після введення в експлуатацію відповідного об’єкту та одержання на ньому тваринницької продукції;

3. Передбачити у Законі України « Про Державний бюджет на 2010 рік» та на послідуючі роки фінансування програми по відшкодуванню відсотків за залученими кредитами підприємствам агропромислового комплексу з загального фонду держбюджету.

4. Запровадити для сільськогосподарських товаровиробників єдиний податок в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь.

6. Погасити кредиторську заборгованість, яка утворилася у 2009 році.

5.Необхідні ресурси.

Фінансування може здійснюватися за рахунок  коштів|коштів| бюджету України, передбачених на відповідний рік та місцевих бюджетів.

Пропозиції до розділу «Реформа житлово-комунального господарства»

Робоча група «Регіональний економічний розвиток»

Регіональний комітет з економічних реформ Автономної Республіки Крим надає пропозиції до розділу «Реформа житлово-комунального господарства» проекту загальнодержавної Програми економічних реформ.

РЕФОРМИ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

1. Викладення проблеми /формулювання основного завдання.

У житлово-комунальному господарстві Автономної Республіки Крим  загострилося безліч проблем.

Стан житлового фонду має прогресуючу тенденцію до  росту його фізичного зношення.

Протягом останніх років обсяги виконання капітального ремонту житлового фонду склалися на рівні 8-12% від нормативних.

Кожний третій житловий будинок вимагає капітального ремонту.

Основна частина виробничих потужностей водопровідно-каналізаційної системи побудована в період 1960-1980 років, має велике фізичне зношення і вимагає реконструкції.

Технічний стан основного і допоміжного устаткування  джерел теплопостачання також має  велике фізичне зношення. Терміни експлуатації 45% котелень  перевищують 25 років. У них продовжують експлуатуватися  495 морально й фізично  зношених котлів з низьким КПД.

Технічний стан рухомого складу КРПП «Кримтролейбус» вимагає відновлення. Із загальної кількості пасажирських тролейбусів 98% мають наднормативний строк експлуатації.

Весь рухомий склад Евпаторійського трамвайного управління досяг наднормативного строку експлуатації, 80% довжини трамвайного шляху вимагає ремонту.

Стан об’єктів  благоустрою й рівень їхнього змісту не повною мірою задовольняє потреби населення.

Велика кількість вулиць і штучних споруджень не відповідають  нормативним умовам їхньої експлуатації.

Полігони і смітники твердих побутових відходів стають найбільшими забруднювачами навколишнього середовища.

Фінансовий стан підприємств житлово-комунального господарства не дозволяє забезпечити якісне надання послуг, поліпшити за рахунок власних коштів інвестиційну діяльність, спрямовану на капітальний ремонт і реконструкцію  основних фондів, розвиток і відновлення  інфраструктури міст і населених пунктів.

Аналіз факторів, що спричинили проблему:

1. Незадовільним є фінансовий стан підприємств, обумовлений заборгованістю за надані житлово-комунальні послуги.

2. Невирішеними залишаються питання фінансування не тільки розвитку, відновлення, модернізації, але й змісту діючих потужностей водопостачання, водовідведення, теплопостачання, міського електротранспорту, інженерних споруджень, об’єктів житлового фонду, зовнішнього благоустрою міст і селищ.

3. Стримує розвиток житлово-комунального господарства невідповідність структур і систем управління підприємствами умовам їхньої інтеграції у ринкову економіку.

4. Соціальна залежність підприємств і організацій галузі, їх незадовільний фінансовий стан визначає на нинішньому етапі невисокий рівень якості житлово-комунального забезпечення.

5. Монополізм комунальних підприємств, неврегульованість правових механізмів їхньої відповідальності за кількість і якість послуг не дозволяють ефективно захищати інтереси споживачів.

Основні завдання, які необхідно вирішити:

1. Формування державної житлової політики, створення розвинутого конкурентного середовища на ринку обслуговування житла, створення ефективного власника житла.

2. Забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства.

3. Технічне переоснащення житлово-комунального господарства, запровадження енергоефективних технологій та обладнання.

4. Забезпечення населення якісною питною водою.

5. Скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва (надання) житлово-комунальних послуг.

6. Запровадження ефективного фінансування галузі, залучення інвестицій та співпраця з міжнародними фінансовими установами, донорськими організаціями.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу.

1. Створення системи ефективного управління житлом та підприємствами житлово-комунального господарства, розвиток системи державного регулювання природних монополій у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг:

- збільшити частку загальної площі багатоквартирного житлового фонду, що обслуговується об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків або іншими формами самоорганізації населення, до 70%. Передбачається передати на обслуговування об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків 11 550 тис.м² житлового фонду.

2. Поглиблення демонополізації житлово-комунального господарства та потенційно конкурентних ринків житлово-комунальних послуг:

- запровадити інститут управителів житлового фонду з метою передачі до 2014 року  у їх управління до 80% житлового фонду;

- зменшити частку загальної площі багатоквартирного житлового фонду, що перебуває в управлінні комунальних підприємств до 20%.

3. Забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства.

4. Технічне переоснащення житлово-комунального господарства:

- забезпечити зниження частки ветхих та аварійних об’єктів житлового фонду до 0,4%;

- забезпечити зниження частки ветхих та аварійних мереж у загальній протяжності мереж до 10,2%;

- забезпечити зниження частки пасажирського рухомого складу строком експлуатації, що перевищує нормативний, до 45%;

- оснастити до 2014 року будинковими приладами обліку теплової енергії 66,4 відсотки наявного житлового фонду, будинковими приладами обліку води – 92 відсотки житлового фонду;

- зменшити витрати умовного палива на відпуск тепла до 154,5 кг у.п./Гкал;

зменшити питомі витрати електроенергії на 1 куб. м поданої води до 0,566 кВт.год/куб. м та на очищення і транспортування 1 куб. м стічних вод до 0,476 кВт.год/куб. м;

- здійснити реконструкцію вулиць райцентрів та малих міст, здійснити переоснащення мереж зовнішнього освітлення вулиць та малих міст.

Відповідно до Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства пріоритетним завданням є здійснення заходів щодо сприяння у розробці і реалізації інвестиційних та пілотних проектів і залучення позабюджетних джерел для їх фінансування.

3. Принципи і механізми реформи.

Державна політика реформування житлово-комунального господарства базується на таких основних принципах:

- спільна відповідальність держави та органів місцевого самоврядування за якісне виконання програми, забезпечення населення житлово-комунальними послугами відповідно до державних соціальних стандартів та ефективність сфери житлово-комунального господарства в цілому;

- формування та дотримання державних соціальних стандартів ( норм і нормативів) у сфері житлового фонду та житлово-комунального обслуговування;

- створення умов для прозорого та незалежного державного регулювання у сфері житлово-комунальних послуг, захисту справ споживачів і налагодження зв’язку з суспільством;

- створення рівних умов для всіх суб’єктів господарювання і споживачів на ринку житла та житлово-комунальних послуг, забезпечення рівних умов для всіх інвесторів;

- технічне переоснащення галузі на основі широкого застосування вітчизняних і зарубіжних науково-технічних досягнень, зокрема енерго- та ресурсозбереженні, впровадження екологічно чистих технологій.

4. Необхідні кроки /рекомендації.

З метою здійснення розвитку державного регулювання діяльності природних монополій на ринку комунальних послуг необхідно розробити проект закону щодо державного регулювання у сфері житлово-комунальних послуг та інших нормативно-правових актів щодо контролю за дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільними) тепловими мережами, постачання теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення.

Для формування державної житлової політики, створення розвинутого конкурентного середовища на ринку обслуговування житла необхідно:

- доопрацювати нову редакцію Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”;

- прийняти Житловий кодекс.

З метою забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства необхідно:

- розробити і затвердити на законодавчому рівні порядок коригування тарифів на житлово-комунальні послуги у випадку зміни ціни на енергоносії та розміру мінімальної заробітної плати, який би передбачав збільшення тарифів на житлово-комунальні послуги шляхом прийняття відповідного рішення на державному рівні.

- внести зміни до Закону України “ Про податок на додану вартість” щодо спеціального режиму оподаткування діяльності з надання житлово-комунальних послуг та постачання теплової енергії, визначивши можливість використання частки податкових платежів на реалізацію інвестиційних проектів щодо реконструкції виробничих фондів підприємств.

5. Необхідні ресурси.

Прогнозний  обсяг фінансового забезпечення виконання завдань Програми протягом 2010-2014 років за рахунок коштів Державного бюджету України становить на технічне переоснащення житлово-комунального господарства, скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг – 1625 млн. грн.

Пропозиції до розділу «Механізми залучення іноземних інвестицій»

Робоча група «Сталий економічний розвиток, бізнес-клімат та інвестиції»

Регіональний комітет з економічних реформ Автономної Республіки Крим надає пропозиції до розділу «Механізми залучення іноземних інвестицій» проекту загальнодержавної Програми економічних реформ.

ЗАПРОВАДЖЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РЕЖИМУ

НА ТЕРИТОРІЇ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1. Виклад проблеми / формулювання основного завдання

Процес створення в Україні окремих територій сприяння розвитку підприємництва та залучення інвестицій, насамперед іноземних, так званих спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ), є одним із завдань будівництва національної економіки та сталого входження її у світовий економічний простір.

Починаючи з 1995 року, Президентом та Урядом України було прийнято ряд рішень щодо необхідності розробки спеціальних економіко-правових режимів на території Автономної Республіки Крим.

Відповідно до Указу Президента України від 27.06.1999 №740/99 «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону «Порт Крим» в Автономній Республіці Крим» з 1 січня 2000 року на території Автономної Республіки Крим строком на 30 років було створено 7 територій пріоритетного розвитку: «Велика Ялта», «Алушта», «Судак», «Феодосія», «Сиваш», «Керч», «Східний Крим» та СЕЗ «Порт Крим».

На основі цього Указу прийнято Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону «Порт Крим» в Автономній Республіці Крим» (від 21.12.2000 № 2189-III).

Законом України від 25.03.2005 року №2505-IV «Про внесення змін у Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деякі інші законодавчі акти України» внесено зміни до Закону України від 21.12.2000 №2189-III «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та СЕЗ «Порт Крим» в Автономній Республіці Крим», відповідно до яких:

- скасовано податкові та митні пільги, спеціальний митний режим для суб’єктів територій пріоритетного розвитку;

- виключена норма про державні гарантії стабільності правового режиму функціонування СЕЗ та ТПР.

Прийняття змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» призвело до того, що Рада міністрів Автономної Республіки Криму сьогодні зіткнулася з низкою серйозних проблем. Скасування пільгового режиму значно погіршило економічний стан територій, де були створені ТПР. В умовах скасування пільг для суб’єктів територій пріоритетного розвитку інвестиційні процеси в автономії значно сповільнилися, низка проектів припинили свою реалізацію.

Що стосується світового досвіду функціонування спеціальних економічних режимів, які передбачають низку пільг та преференцій для суб’єктів господарювання, то вони існують у державах, різних за рівнем і характером економічного розвитку: як у промислово розвинених країнах, так й у що розвиваються. Усього за різними оцінками на сьогоднішній день у світі налічується від 1000 до 3000 зон зі спеціальним економічним режимом.

Метою введення спеціального режиму інвестиційної діяльності на території Автономної Республіці Крим буде стимулювання залучення національного та іноземного інвестиційного капіталу в пріоритетні галузі економіки, а також стабілізація соціально-економічного положення в регіонах, зменшення диспропорцій в рівнях їхнього розвитку.

Для введення в Автономній Республіці Крим спеціального режиму інвестиційної діяльності, що гарантує надання певних пільг інвесторам та незмінність умов ведення підприємницької діяльності, захист інвестицій, необхідно прийняти відповідний Закон України з певними змінами до діючого законодавства України.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу

При створенні спеціального економічного режиму інвестиційної діяльності переслідуються такі основні цілі:

- активізація залучення іноземних інвестицій та створення спільних підприємств;

- стимулювання створення високотехнологічних та екологічно чистих виробництв;

- створення експортоорієнтованих виробництв;

- створення нових робочих місць.

3. Принципи і механізми реформи

З метою введення спеціального режиму інвестиційної діяльності на території Автономної Республіці Крим необхідно розробити проект Закону України «Про запровадження спеціального економічного режиму на території Автономної Республіки Крим» та внести зміни до деяких законодавчих актів.

Вільна економічна зона визначається як обмежена частина національної державної території, на якій діють особливі пільгові економічні умови для іноземних і національних підприємців (пільги митного, податкового, орендного тощо характеру), що створює умови для розвитку санаторно-курортної сфери та інвестування іноземного капіталу.

Спеціальний економічний режим інвестиційної діяльності застосовується винятково при реалізації на території Автономної Республіки Крим інвестиційних та інноваційних проектів у пріоритетних видах економічної діяльності, до суб’єктів господарювання – юридичних осіб незалежно від форм власності, які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності в Автономній Республіці Крим у порядку, що передбачений чинним законодавством України.

4.Необхідні кроки / рекомендації

З метою реалізації Закону України «Про запровадження спеціального економічного режиму на території Автономної Республіки Крим» та формування сприятливого інвестиційного клімату необхідно розробити нормативно-правові акти, зокрема:

- Порядок розгляду та затвердження інвестиційних проектів, які реалізуються в пріоритетних видах економічної діяльності на території Автономної Республіки Крим;

-  Перелік пріоритетних видів економічної діяльності на території Автономної Республіки Крим, для яких установлений спеціальний режим інвестиційної діяльності;

- Порядок формування переліку матеріалів, сировини, оснащення, устаткування та комплектуючих виробів до них, які ввозяться на митну територію України – на територію Автономної Республіки Крим – для потреб власного виробництва, пов’язаного з реалізацією інвестиційних проектів в Автономній Республіці Крим;

- Порядок вирахування прибутку, отриманого від реалізації інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;

- Порядок контролю за цільовим використанням матеріалів, сировини, устаткування, оснащення та комплектуючих до них, увезених на митну територію України – на територію Автономної Республіки Крим – для реалізації інвестиційних проектів.

Для реалізації цієї реформи органами влади будуть прийматись наступні дії:

- видача суб’єктам господарювання свідоцтва про реєстрацію інвестиційних проектів;

- укладання 3-х сторонньої Угоди на реалізацію інвестиційного проекту в умовах спеціального економічного режиму на території Автономної Республіки Крим.

- запровадження Міністерством фінансів України, митними органами та ДПА України контролю щодо отримання пільг щодо сплати ввізного мита, податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, збору за забруднення навколишнього природного середовища і плати за землю.

5. Необхідні ресурси.

Не передбачається використання державних та місцевих джерел фінансування.

Пропозиції до розділу «Стабілізація державних фінансів»

Робоча група «Сталий економічний розвиток, бізнес-клімат та інвестиції»

Регіональний комітет з економічних реформ Автономної Республіки Крим надає пропозиції до розділу «Стабілізація державних фінансів» проекту загальнодержавної Програми економічних реформ.

ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВОГО МЕТОДУ БЮДЖЕТУВАННЯ

1. Проблеми та завдання.

Бюджетні ресурси є власністю всього населення Автономної Республіки Крим, тому їхнє використання повинне здійснюватися максимально ефективно, бути доступним для контролю з боку суспільства. З метою встановлення безпосереднього зв’язку між виділенням бюджетних коштів і результатами їхнього використання необхідне вдосконалювання програмно-цільового методу в розробці бюджетних програм для одержання конкретних результатів від їхнього виконання.

Бюджетна реформа, що почала дію в Україні із прийняттям у 2001 році Бюджетного кодексу, передбачає відхід від старих методів керування бюджетом та вдосконалення практики планування та виконання бюджету на основі застосування сучасних методик, ефективність яких підтверджується світовим досвідом.

Сучасний етап соціально-економічного розвитку держави вимагає більш поглибленого розуміння ролі бюджету в економічній системі держави, поліпшення прозорості та зрозумілості бюджету для громадськості, підвищення якості надання державних послуг та ефективності використання коштів бюджету. Однією з основних умов для цього є впровадження програмно-цільового методу бюджетування, включаючи застосування принципів середньострокового планування при формуванні як державного, так і місцевих бюджетів.

У 2002 році в Україні почалося впровадження програмно-цільового методу на рівні Державного бюджету.

Протягом останніх десятиліть програмно-цільовий метод як інструмент керування бюджетом застосовується в багатьох країнах світу.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу.

Встановлення як на державному, так і на місцевому рівнях системи бюджетного планування на основі оцінки впливу бюджетної політики в середньостроковій перспективі на показники фінансової стабільності та інші індикатори стратегії розвитку країни з метою підвищення ефективності управління витратами місцевих бюджетів.

З огляду на значну соціальну складову місцевих бюджетів, впровадження програмно-цільового методу бюджетування на рівні місцевих бюджетів значно підвищить ефективність використання бюджетних механізмів для досягнення стратегічних цілей держави в сфері освіти, охорони здоров’я, фізичної культури, соціального захисту та культури, а також дасть можливість відслідковувати обсяг та якість послуг, що надаються.

3. Принципи та механізми реформи.

Програмно-цільовий метод є ланкою між процесом формування стратегічних цілей державної політики та виконанням бюджетних програм. Він орієнтований на стратегічне планування напрямків діяльності галузі та розподіл бюджетних ресурсів у стратегічній перспективі.

Інструментом реалізації є середньострокове (на 3 роки) бюджетування, орієнтоване на результат (результат загальнодержавної стратегії). Таким чином, місцеві бюджети повинні формуватися та виконуватися програмно-цільовим методом. Так, у частині делегованих повноважень здійснення бюджетних витрат за типовими програмами, розробленими виключно на підставі стратегічних планів міністерств і відомств, укладених у свою чергу на основі загальнодержавної стратегії розвитку країни, дозволить реалізувати державну політику послідовно й ефективно.

Починаючи з 2006 року, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим здійснюється робота щодо виконання контрольного завдання Кабінету Міністрів України за Планом заходів поетапного впровадження програмно-цільового методу в бюджетний процес на рівні місцевих бюджетів України.

Необхідно продовжувати організовувати програми навчання для розпорядників бюджетних коштів з питань застосування принципів програмно- цільового методу в бюджетному процесі.

Впровадити системи моніторингу й оцінки ефективності бюджетних програм, розробити показники ефективності та результативності для паспортів бюджетних програм.

4. Необхідні кроки, рекомендації.

1. Внести зміни до Бюджетного кодексу з метою законодавчого визначення, закріплення принципів і методів середньострокового планування, програмно-цільового методу бюджетування.

2. Розробити методологічні принципи та прийняти відповідні нормативно-правові акти з питань стратегічного планування та середньострокового бюджетування.

5. Необхідні ресурси.

Не потребує.

Пропозиції до розділу «Податкова реформа» (Врахування особливостей Автономної Республіки Крим)

Робоча група «Сталий економічний розвиток, бізнес-клімат та інвестиції» Регіональний комітет з економічних реформ Автономної Республіки Крим надає  проекту загальнодержавної Програми економічних реформ. ВРАХУВАННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ 1. Викладення проблеми /формулювання основного завдання. Згідно із п. 14 розділу 1 статті 18 Конституції Автономної Республіки Крим, автономія має повноваження проведення експериментів у сфері оподаткування, встановлення місцевих податків та зборів, а також патентування окремих видів діяльності, здійснення інших, передбачених законами України, повноважень у сфері бюджету і оподаткування. 2. Цілі реформи на середньострокову перспективу. Збільшення надходжень до місцевих бюджетів з метою направлення додаткових коштів на розвиток курортної інфраструктури. 3. Принципи і механізми реформи. Покращення інфраструктури курортів, підвищення якості послуг, що надаються відпочиваючим. 4. Необхідні кроки /рекомендації. Передбачити закріплення на законодавчому рівні повноважень Автономної Республіки Крим з проведення експериментів у сфері оподаткування, встановлення нових місцевих податків та зборів. 5. Необхідні ресурси. Не потребує.

Пропозиції до розділу «Податкова реформа» (Місцеві податки і збори)

Робоча група «Сталий економічний розвиток, бізнес-клімат та інвестиції»

Регіональний комітет з економічних реформ Автономної Республіки Крим надає пропозиції до розділу «Податкова реформа» проекту загальнодержавної Програми економічних реформ.

МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ

1. Викладення проблеми /формулювання основного завдання.

Необхідно актуалізувати розміри місцевих податків і зборів, у тому числі курортного збору або введення збору на розвиток рекреаційного комплексу (діюча ставка відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України дорівнює – 1,70 грн.). Прив’язка розміру ставок місцевих податків і зборів до неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян (17 грн.) не дозволяє місцевим радам встановлювати їх відповідно до сьогоденного рівня цін і тарифів.

Витрати на адміністрування окремих місцевих податків і зборів набагато вище їх фактичних надходжень.

2. Цілі реформи на середньострокову перспективу.

Додаткові надходження до місцевих бюджетів тільки курортних регіонів становитимуть близько 5,0 млн.грн.;

вдосконалення адміністрування.

Вдосконалення податкової політики, скорочення видатків на адміністрування місцевих податків і зборів.

3. Принципи і механізми реформи.

Актуалізація розмірів місцевих податків і зборів.

Скорочення видатків на адміністрування.

4. Необхідні кроки /рекомендації.

Забезпечити встановлення рівня ставок місцевих податків і зборів у відсотках (3-5%) до прожиткового мінімуму;

Встановити порядок адміністрування через місця розміщення.

Виключити із переліку місцевих податків і зборів неефективні (збір із власників собак; збір за участь у перегонах на іподромі; збір за виграш на перегонах; збір за право використання місцевої символіки та ін.).

5. Необхідні ресурси.

Не потребує.

Пропозиції до розділу «Податкова реформа» (Спеціальний торгівельний патент)

Робоча група «Сталий економічний розвиток, бізнес-клімат та інвестиції» Регіональний комітет з економічних реформ Автономної Республіки Крим надає пропозиції до розділу «Податкова реформа» проекту загальнодержавної Програми економічних реформ. СПЕЦІАЛЬНИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ПАТЕНТ 1. Викладення проблеми /формулювання основного завдання. Понад 10 років не змінювалось податкове законодавство, яке регулює діяльність суб’єктів господарювання фізичних осіб. Спеціальний торговий патент дозволить збільшити податкові надходження від підприємців, які одержують прибутки у високодохідних сферах діяльності за рахунок збільшення ставок та зменшити фіскальний контроль. Щорічні втрати місцевих бюджетів курортних регіонів Автономної Республіки Крим від скасування (у порядку експерименту діяв з 1998 по 2003 роки на певних територіях України. У Криму – у Великій Ялті, містах Алушта, Євпаторія Саки, Судак і Феодосія) спеціального торгівельного патенту складають майже 20,0 млн.грн. 2. Цілі реформи на середньострокову перспективу. Наявність альтернативи щодо вибору видів оподаткування одержаних прибутків у суб’єктів підприємництва – фізичних осіб; збільшення надходжень до бюджетів курортних регіонів; зменшення кількості податкової звітності, детінізація доходів. 3. Принципи і механізми реформи. Зменшення податкових бар’єрів, надання сприятливих умов для розвитку малого бізнесу, що забезпечить формування середнього класу. 4. Необхідні кроки /рекомендації. Внести зміни до Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» та «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Ввести в курортних регіонах спеціальний торгівельний патент з диференційованою ставкою, яка буде враховувати: - місце розміщення об’єкта торгівлі (лотки, прилавки та інші торговельні точки в окремих приміщеннях і за їх межами відповідно); - фактичну або загальну торговельну площу; - сезонність. 5. Необхідні ресурси. Фінансові ресурси на друкування бланків спеціальних торгівельних патентів.

Следующая страница »